«Слово» – Неділя блудного сына – неділя, 9.00 год.

Друга неділя, приготовляюча нас на вступ до святій Штиридцятниці, є Неділя блудного сына. Євангеліє той неділі належыть ку найкрасшым частинам Божого слово. О чім нам говорить?

Говорить о двох або скоріше о трьох людях. О отцьови, котрый мав двох сынів. Они жыли безсатростно в домі отця, мали вшыткого достаток, іщі рабы, котры там служыли, мали ся добрі. Но у молодшого сына повставать думка, якось є мі ту затісно. Мушу дотримовати розпоряджіня отця, но то ня омеджує, ображать моє еґо. Я прягну по слободі, по вольности, жыти собі без даякых приказів, заказів, цалком слободні.

Так раз говорить отцьови: дай мі частку з маєтку. А отець так зробив. По часі тот молодшый сын вшытко забрав і одышов. Теперь ся чув радостный, щастливый, уж нич не мусив, нич дотримовати, никого слухати. Та сам собі быв паном. І появило ся много приятелів, з котрыма жыв в роскошах, гостинках, радованках. І не раз собі подумав, но видиш, як ті ту добрі, як собі спокійно жыєш. Но то не тырвало довго, коли уж не мав богатства, котре за куртый час прогайновав, його приятелі як ся появили, так і ся вытратили. А іщі ку вшыткій тій його біді настав в тій країні голод.

Так ся припросив ку владарьови того края, жебы хоцьяку роботу йому дав, жебы мав з чого жыти. А тот з посміхом його послав пасти свині. Яке понижіня про сына такого отця. Але в тім моменті на то не думав. Но кедь ани того, што свиням метали, ся му не дістало, тогды вошов до себе, здогадав ся на своє дітинство, на радостный і спокійный жывот в домі отця. А пришла думка: верну ся назад. Но друга такой сперала його: як ся вернеш, такый бідак, вшытко єсь розтратив, отець тя выжене. Но знова думка: я знам, же уж не можу собі робити претензії жыти в домі отця, але холем під стріхов зо звірятами за їдло і стріху над головов буду йому служыти.

А так встав і ішов. Отець з далека його збачів першым, бо каждый день вызерав, ці ся не верне назад. А як го увидів, прибіг, шмарив ся му на шыю, і наказав рабам: дайте му перше облечіня, перстінь і сандалы. Тыж приведьте выкормлене теля, заріжте а будеме ся радовати і веселити.

Дорогы радіослухачі, тот образный приклад указує нам на жывот в радости а покою, коли сьме в домі Отця, в зьєдиненю з Богом, жыючі подля Його заповідей. Но приходить думка од діавола: але ту мусиш ся обмеджовати, я ті нукам слободу, там нич не будеш мусити, вшытко будеш мати дозволене. А так чоловік чує неохоту до молитвы, не хоче ся му постити, ходити на богослужіня, приступовати ку святым Тайнам. І помалы одходить од Бога. Іде до далекого края гріха, страстей, роскошей, котры його не заспокоять. І чує порожность, непокій в душі. Ту приходить думка, як добрі мі было з Богом. Верну ся назад. Но друга од діавола йому говорить: уж єсь опустив Бога, уж тя не прийме.

Но світло Божой благодати є силніше, і вертать ся назад ку Богу, мінить свій жывот і чує велику радость, і покій. І спознавать, як ся дав збаламутити. Же лем жыти з Богом значіть правдиву радость, правдиве щастя і привдивый покій. А же Бог не одверьгує ниякого грішника, хоць як далеко бы быв, хоць до якой пропасти гріха, коли верне ся ку Ньому в покорі. Тото є тым радостным посолством днешнього слова. Слава Ісусу Хрісту!

В неділю, 16. фебруара 2025 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 16. фебруара 2025 р. о 12.00 год. і 17. фебруара 2025 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.