Днешнє євангеліє говорить нам о великости Божой любви, Божой силы но і великости віры. Говорить о выздоровліню двох людей, котры перед тым были сліпыма. Свій жывот пережывали в темноті. Не познали, што є світло дня, ці красота сотвореного світа. Но кідь ся стрітили з Хрістом, їх жывот ся змінив. Они кричать: Ісусе, Сыну Давіда, помилуй нас. Ісус ся їх звідує: Вірите, же я можу тото зробити? І они одповідають: Віриме. Ісус нато: Най буде вам, як вірите. А они были од того моменту здравы. Тото слово є адресоване і нам. І мы часто повторяме слова Сімвола віры: Вірую… Но ці справды віриме, кідь сопоставиме актуалну сітуацію у світі, в Церькви, ці може сітуацію з нашым здоровльом ітп. Ці справды віриме, же Бог є над каждым нашым проблемом? Ці віриме тому, же Він буде мати посліднє слово? Кідь одповіме: віриме, Господи, Ісус і нам адресує слова: Най буде вам, як вірите! Значіть, жебы зарядити і наш жывот подля того. Не падати на духу, ці до Богохульных думок при даякых неґатівных сітуаціях. Але кличме: Вірю, Господи, посилний мою віру. Жебы нелем на словах, але і жывотом, потверджовати, што повторяме в Сімболі віры. Слава Ісусу Хрісту!
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА