Пережыли сьме з Божой благодати уж пятый тыждень святой Чотыридесятніці. Днешня неділя є уж послідньов недільов Чотыридесятніці. На далшу пятніцю закончуєме тот благодатный час, а вступуєме до святого страстного тыждня.
Цілый тот час нас Господь позывать, отворять свої рукы, жебы з радостьов прияти каждого каючого ся грішника. Хоць бы хтось зышов гріхами аж ку воротам аду, через покаяня може повзнести ся аж ку небу. Прото, жебы не падати на дусі а до безнадійности про свої гріхы, нам днесь свята Церьков указує приклад глубокого впаджіня, но і щірого покаяня в жывоті преподобной Марії Еґіптьской.
Хто была Маріа Еґіптьска? Як 12-річна опустила своїх родічів, не хотіла перебывати з нима, хотіла слободу, хотіла собі ужывати роскошів того світа. Так одходить до Александрії, там 17 років жыла безпорядным, грішным, нечістым жывотом в роскошах, нечістоті, духовній брыдоті. Многым указала дорогу ку погыбелі. А коли дізнала ся, же много людей прямує до Єрусалима, бо в тім часі нашов ся святый Крест Господній, она выхосновала і тото, жебы і почас плаваня до Єрусалима многых звела до гріха.
А коли пришла до церькви, де находив ся Крест Господній, нараз як бы даяка сила сперла єй, і она не могла войти. Пробовала другый і третій раз, а без успіху. Тогды посмотрила на ікону Пресвятой Богородіці а во внутрі чула голос: Ты єсь недостойна войти, бо твої гріхы тобі сперають. Она ся розплакала і твердо вырішыла змінити свій жывот. А тогды уж могла і она вєдно з другыма войти і оддати честь святому Кресту. Бо в ній уж зачав процес покаяня. Щіро жаловала за свої гріхы.
А як выходила з церькви, зачула голос: Ідь за Йордан, і найдеш покій про свою душу. Она выбрала ся за Йордан, вошла до церькви св. Йоана Крестителя, запричащала святый Тайн і одышла до пустыні, де пережыла 47 років в молитві, пості, в духовных боях, покушінях од діавола, котрый першы рокы указовав, што вшытко она мала, чом тото зохабила, а ту терпить недостаток.
Облечіня ся роками розпало а так в ночі ся трясла од зимы і через день зношала паляву сонця. Але тото вшытко принимала з радостьов, же Господь дав принагоду на покаяня. Коли ся ближыв час одходу до вічности, Господь послав преподобного Зосиму, котрый стрітив єй на пустыні, котрому она розповіла свій жывот і просила, жебы на Великый Четверь приніс їй святы Тайны. Она приходячі ку ньому перешла по Йордані як по сухій землі. Потім попросила, жебы о рік знова пришов на місце, де єй стрітив. А коли пришов, нашов єй уж одшедшу до вічности. Коло головы мала написано: Отче Зосимо, поховай тіло грішной рабы Божой Марії.
Ту видиме приклад великого впаджіня, но і великого покаяня. А так нам давать свята Церьков тот приклад покаяня, жебы сьме не падали на дусі про свої гріхы. Бо як говорить святый Василій Великый: Мы можеме зраховати нашы гріхы і дати даяку моралну оцінку подля крітерій каждого гріха. Но Божу любов і Його милосердя не можеме зраховати.
А сам Господь нас радостно позывать словами: Не бійте ся, подьте ку мі вшыткы в тяготі гріхів. А векша в небі радость над єдным каючім ся грішником, як над девятьома справедливыма, котры покаяня не потребують. Слава Ісусу Хрісту!
В неділю, 6. апріля 2025 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 6. апріля 2025 р. о 12.00 год. і 7. апріля 2025 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.