«Слово» – 22-га неділя по Сошествії Святого Духа – неділя, 9.00 год.

З погляду того світа, хто є блаженый чоловік? Хто мать славу, поставліня, міць, пінязі. Такым ідеалом того світа є і чоловік з днешнього Євангелія. Богач, котрого імя не познаме, але котрый каждый день жыв роскошно, в забавах, облікав ся до гадвабу і дорого облечіня.

Но быв і другый чоловік, котрый ся звав Лазарь. Тот быв бідный, хворый, покрытый струпами. І псы приходили лизати йому струпы. Тот не прягнув по роскошных выбераных їдлах. Лем хотів насытити ся холем одробинками, котры падали зо стола богача. Так переходив жывот єдного і другого. Аж єдного дня ся вшытко змінило. І про Лазаря, і про богача.

Лазарь умер, ангелы го занесли на лоно Авраама, до вічной радости і блажености. Нич не говорить ся, што было з його тілом. Може місто постарало ся о скромненьке похованя. Но стало ся, же пришов час і про богача на одход із того світа. А Євангеліє говорить: поховали го! На його похорон, котрый быв торжественный, величавый, посходило ся вельо богатых і перед тым світом великых людей. Каждый намагав ся выздивгнути заслугы того чоловіка про своє місто. А так його тілу дали велику почливость і поховали.

Но што стало ся з його душов? Нашов ся там, де цілый жывот смотрив – долов. В муках вічного пекла і погыбелі першый раз піднимать свої очі і далеко далеко увидів Авраама. А яке його зачудованя, же коло Авраама увидів Лазаря. Уж не того бідака, котрым і сам кілько раз погорджовав, кедь переходив коло нього. Подумав сі, якый бідак, а мі є так добрі. А думав собі, же ся то ниґда не змінить. Ох, як быв збаламученый діаволом.

Теперь увидів Лазаря як великого богача, у великій славі. А себе як бідного, одвергнутого, а навеце у великых муках. А так ганьбить ся прорсити Лазаря, та обертать ся на Авраама, жебы послав Лазаря і намачав холем палець у воді а освіжыв йому язык. Но Авраам йому припоминать: Сыну, здогадай ся – приводить йому на память – посмоть, як ты ся мав добрі. А як скоро тото минуло.

Тото його буде мучіти цілу вічность. Же за так куртый час земного жывота утратив вічность. Потім йому Авраам говорить о пропасти, котра одділила його од Авраама. Тым йому говорить: твій став є уж незмінный.

Дорогы радіослухачі, як актуално нам звучать при слуханю днешнього слова напомянутя святого Василія, котрый повідать: Не смоть на земне і часне як на вічне, а не погорджуй вічным, як кебы было часным. Слава Ісусу Хрісту!

В неділю, 24. новембра 2024 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 24. новембра 2024 р. о 12.00 год. і 25. новембра 2024 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.