Днешнє євангеліє нам говорить о події, кедь за Ісусом приходить законознатель з вопросом, котра заповідь в законі є найвекшов. Но приходить, жебы покушати, не жебы глядав одповідь.
Ісус знав з якым наміріньом приходить тот чоловік, предці дає йому одповідь, бо видить в нім іскерку добра, котру може роспалити свойой одповідьов. Ісус йому одповів: першов і найвекшов заповідьов є любити Господа Бога цілым сердцьом, душов, думками а свого ближнього як самого себе. Друга заповідь є подбна першій: будеш любити свого ближнього як самого себе. На тых двох є цілый закон і пророкы. Кедь тото чув законознатель, одповів: Учітелю, добрі єсь повів. І на то Ісус: Не єсь далеко од Божого царьства.
Но тоты слова суть адресовани і нам. Любити Господа Бога, як учіть св. Василій, выходить із усвідомліня великости дарів, котры нам дав, давать од народжіня. А і кебы сьме не знали як є добрый, говорить св. Василій, уж лем то єдно, же нас сотворив, зробив призначеныма на вічне добра, нас має вести ку великій любви ку ньому. Любити Господа значіть каждый день ставити Бога на перше місце в своїм жывоті, дотримовати його заповіді, вшытко робити на Божу славу. А як не є любви ку Богу, вшытко пропало, чоловік є унашаный своїма нахылностями, страстями, роскошами в ріці гріха і страстей.
Апостол Павел о тім пише в писмі ку Римлянам: кедь люде познавши Бога, а не прославляли Го, одвернули ся ку земному, ку сотворіням, котры зачали тримати за богів, Бог їх зохабив в їх перевернутому думаню, і чоловік ся зануряв глубше до аморалности. А як одстранить Бога зо свойого жывота, не може дотримати ани другу заповідь любви ку ближньому. Бо што його заставить поводити ся з любвов з другыма, не утисковати, не понижовати, не выхосновати про свої выгоды, не убивати другого, але в нім видіти свою сестру ці брата. Кедь ся одстранить основный прінціп авторіты Бога? Кедь Ісус говорить: што вы зробили єдному з тых найменшых братів моїх, мі сьте то зробили, або не зробили. Кедь не маме Бога перед очами, што нас заставить любити іншого і йому помагати? Но любов ку ближньому не значіть быти тихо на гріх, ці його оправдовати.
Св. Василій в куртім правилі 84 на адресу тых, котры оправдовали своє справованя тым, же Бог сотворив єдных планыма, другых добрами, говорить: Таке мудрованя є єретічне, богозневажливе і нечестне, і душу робить легко нахылнов на гріх. А того сьме свідками і теперь. Як многы старають оправдовати гріх, выжадують од Церькви, од хрістіанів, жебы то акцептовали. Свою аморалность і попсутость оправдують тым, же тото дістали при народжіню, же з тым нич не можуть зробити. Же маме любити вшыткых. Але тото не є правдива любов, але фалшыва. Правдива любов є напоминати: тото є плане, тото веде до пропасти. Втогды вказуєме правдиву любов, коли нам лежыть на сердці добро ближнього не лем часне , але вічне. Його вічне спасіня.
А так запишме собі слово головной заповіді на таблічкы нашого сердця, і старайме ся каждый день подля того жыти. Слава Ісусу Хрісту!