На Нижню землю – до Войводины, одходили Русины і Словаци з Угорьска в єднакім часі. Теперь войводиньскы Словаци із своїм інсітным уменьом дістали ся до Репрезентатівного списку нематеріалной културной дідовизны людьства UNESCO.
Словацька култура обще теперь вже має девять записів у тім списку. О записаню Ковачіцького інсітного уменя вырішыло ся у віторок 3-го дедембра 2024-го року на 19-ім засіданю Меджівладного комітету на охрану нематеріалной културной дідовизны UNESCO в параґвайскій столиці Асунціон.
„Ковачіцьке інсітне уменя є унікатным одказом словацькых краянів у Сербії, котры перед веце як 250-ма роками пришли на Нижню землю. Їх унікатне виджіня світа пересягло словацькы і сербскы граніці, і днесь то офіціално стало дідовизнов цілого людьства,“ выголосив при тій нагоді міністер загранічных діл і европскых справ Словацькой републікы Юрай Бланар.
Ковачіцьке інсітне вытварне уменя є характерістічне хоснованьом олійовых фареб, ясныма одтинками і зображованьом традічной културы – історічных, общественных і моралных цінностей комуніты. Характерово зображує сельске оточіня і штоденный жывот.
Ку словацькій меншыні в Сербії голосить ся понад 41 тісяч людей, жыють, єднако як Русины, головно у Войводині. Місто Ковачіця, од котрого має дане уменя і назву, было населене в році 1802.
В апрілю 2021-го року Націоналный совіт Словаків і Націоналный совіт Русинів підписали Меморандум о співпраці. Меморандум має в цілях розвиток односин меджі словацьков і русиньсков меншынов у Сербії, меджікултурну співпрацу, признаваня традічных і історічных цінностей двох народів Войводины, як і выміну скушеностей в области културы, освіты, інформованя і урядного хоснованя языка і писма.