Сістемова хыба

Будьяка бы лем сучасна словацька влада не была, будьшто бы сьме на ній могли крітіковати, єдно треба признати: Про русиньске школство робить веце, як будькотра влада од выникнутя Словакії аж дотеперь. Но проблем ся вказує десь інде.

Першым і основным є, же до Проґрамового выголошіня влады ся в році 2016 дістало, же в рамках підпоры меншын влада підпорить вынятя малокласных школ на языково змішаній теріторії із обовязковых квот, котры ся мали подля закона дотуляти мінімалной кількости дітей на то, жебы могла школа існовати. То быв важный пункт з погляду Русинів, бо нашы села суть штораз меншы і на векшыні з них вже може існовати лем малокласна школа, або жадна.

Далшым, не менше важным было, же влада до свого выголошіня дала, же выпрацує концепцію розвитку навчаня русиньского языка і културы в матерьскых школах, основных школах і середніх школах. В сітуації, кідь майже нияк нефунґують першы два ступні освіты, добрі, суть дві основны школы з навчалным языком русиньскым, но ани єдна матерьска школа, хоць ся діти учать на вечурных школах, і русиньске середнє школство не існує абсолутно (кідь не рахуєме, же , тот рік ся зачав русиньскый язык учіти на конзерваторії в Пряшові) замір новой влады  є величезнов надійов про Русинів на Словакії. Ку споминаній концепції вже одбыли ся стрічі із русиньскыма педаґоґами, подля інформацій, котры мі суть знамы, ся на тім робить.

Теперь пришов далшый імпулз, котрый не є прямо заміряный на русиньске школство, а на меншынове обще, но помочі може і навчаню русиньского языка. Влада піднимать норматівы од 1-го януара 2018-го року, розумій звекшує обєм грошей, котры підуть на школы, де є навчалный язык народнностной меншыны, або де ся учіть язык народностной меншыны. Што то в практіці значіть?

Гей, бісідовати о 113-ох процентах зо звычайного норматіву про школу на школяря, де є навчалным языком язык народностной меншыны, або 104-ох процентах на школах, де є холем навчаня языка народностной меншыны, ся нам може видіти не так вельо. Но оно є то доста. Правда, про кого як, але доста. Звекшеный обєм грошей на 113 або 104-процентный норматів бізовно не поможе малокласным школам, де є пару школяриків. Тоты школы будуть так ці так войовати о своє пережытя. Там бы помогла може 200, 300-процентна дотація в порівнаню із звычайным фінанцованьом. То є нажаль смутна судьба вымераючіх сел, де є барз великім ділом, за котре треба одповідным за то людям дяковати, же наперек вшыткому іщі даяк мають намагу і дяку утримати школу, хоць на то село доплатить і учітелі там якбач ниґда не зажыють достойны мзды.

Но інша є сітуація на великых школах. Там знать 113 або 104 процент зробити тото, же директор школы буде мати вдяка звекшеному норматіву реалны грошы на взятя до роботы (і наповно) педаґоґа, котрый не буде мусити нич інше, лем учіти, в нашім припаді, русиньскый язык. Такы условії бы могли мати школы в Меджілабірцях, Радвани на Лабірцьом, Свіднику, Снині, Гуменнім, Бардейові, Старій Любовні ці в іншых векшых селах, де суть великы школы, до котрых ходять діти з цілой околіці. Лемже, є ту єдно лемже.

Лемже омного векшый проблем, як то, кілько школа дістане на школяря, кідь має навчалный язык русиньскый, або учіть русиньскый язык, є в самых Русинах. Родічах, директорах школ, старостах сел ці пріматорах міст, котры суть зряджователями основных школ. О навчаня русиньского языка не мають інтерес старостове, директоры, а нажаль много раз ани нашы люди, котры про свої діти выберають освіту. По травматічній українізації русиньского школства в 50-ых роках, котра скінчіла властно так, же майже вшыткы школы радше перешли на словацькый язык, бо україньскый нихто про свої діти не хотів, днесь чуєме много раз од нашых людей вопросы тіпу нашто про їх діти русиньскый язык в школі, чуєме од нашых людей, же діти ся мають учіти по словацькы, жебы знали по словацькы, бо жыють на Словакії і так далше, і так далше. Сама орґанізаторка кружків русиньского языка – вечурных школ, котры робить Обчаньске здружіня Колысочка, говорить о тім, же проблем є з флуктуаціов школярів, значіть, прийдуть, дакус походять, но по році перестануть. І прийдуть зясь новы. Кібы были о тім, же ся треба учіти материньску бісіду пресвідчены родічі, якбач бы діти лем так , свойвольно не перестали ходити.

А што є найгірше, ґенерація, котра несе травму із українізації школства, днесь переношать травму на нашы діти. Лем теперь єм чув о проблемі, не буду споминати конкретно, же діти в русиньскім селі, на школі, котра є, правда, зо словацькым навчалным языком, но учать в ній домашні люди – Русины, бісідовали міджі собов по русиньскы через перервы міджі годинами. Резултатом было, же ся скаржыли, кідьже ходять на русиньскый язык в рамках кружку, русиньскый язык хоснують і церькви, же учітелька (містна) на них кричала, же бісідують міджі собов в школі по русиньскы. Кідь таку травму зробиме дітині, котра має перед педаґоґом решпект, што думате, кілько їй вытримле ходжіня на русиньскый язык, кілько їй вытримле, же ся буде із приятелями догваряти у своїм материньскім языку, же не перейде радше послушно як вівця на язык словацькый, лем жебы не мати проблемы? Таке травматізованя дітей є смутне, бо резултатом буде, холем у слабшых особ, словакізація.

Словацька влада нам за остатній веце як рік дала много позітівных імпулзів. Сістемова хыба в підпорі народностного школства, котра ся рокы на Словакії не рішыла, ся рішыти зачінать. Но будьякы позітівны імпулзы бы словацька влада не дала про добро і того русиньского школства, вшытко буде даремне, покля не вырішають Русины сістемову хыбу самы в собі. Покля собі не зачнеме усвідомльовати, же без навчаня нашых дітей материньского языка нам за пару десяток років може быти конець.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА