Сінодална шанса

Католицька церьков вышла на такзвану сінодалну путь. В перекладі то просто значіть, же в октобрі зачав процес, котрого завершіньом буде сінод єпіскопів у Римі, якый має одбыти ся в 2023-ім році. Одложме танірь з пирогами і задумайме ся.

Процес зачав у октобрі і має мати три фазы. Перша проходить уж теперь в католицькых дієцезах і єпархіях, другов буде в контінентална фаза, третьов уже споминаный сінод єпіскопів у вічнім місті. Якраз перша фаза, в нашім припаді єпархіална, бы нас мала інтересовати найвеце.

Окрім того, же в окремых єпархіях мали быти зряджены даякы коорідначны ґрупы, тематічно, якы бы пак могли залучіти далшых людей до творіня візії даной єпархії, сінод є передовшыткым собор, церьковне згромаджіня як клеріків, так і віурючіх лаіків, і так з властнов ініціатівов бы не мав з той пути быти вышмареный нихто, хто ся приголосить, жебы хотів брати участь на тім „формованю“.

І кедь вшытко, што ся пише коло цілого сінодалного процесу може ся видіти в очах незаінтересованых як якась абстракція, не є то так. В Католицькій церькви якраз проходить процес, котрый може не зажыють многы далшы ґенерації по нас.

Іншак повіджено, пришла сінодална шанса, котра бы не мала быти іґнорована ани Русинами, бо далша така може уж ани не прийде, а бізовно не прийде так скоро, жебы сьме єй мы, котры жыєме теперь, знова зажыли.

Покля має быти цілый процес досправдовым сінодом Католицькой церькви, пак Русини не можуть зістати невыслуханыма, не можуть зістати боком. Суть так само віруючіма ґрекокатоликами, і было бы проти сінодалной ідеї, ідеї собору вшыткых, жебы їх не чути, і не видіти. Іншак ся пак можеме бавити о тім, ці то досправды сінод, або театер.

Кедь ся Світовый конґрес Русинів уж веце раз звертав у своїх резолуціях на церьковны штруктуры, жебы заставити процес асімілації, словакізації, українізації – доповньте собі, кому што пасує, пак якраз теперь, в єпархіалній фазі є простор на тото, жебы то не зістало лем выкриком до тмы.

Выкриком, котрый ся все по двох роках повторять, лем пустыня є така шырока і рівна, же ани ехо ся не вертать, не жебы іщі даяку одповідь чути.

Єпархіална фаза, котра теперь проходить, є тов принагодов, котру бы сьме в єпархіях, котры іщі суть записаны як русиньскы, або в тых, котры были русиньскыма, припадно в тых, де знаме, же суть і русиньскы віруючі, мали схосновати на максімум. Якраз в тій фазі мали бы ся Русины через своїх представителів звернути на свої єпархії, і жадати партіціпацію. Тоту партціпацію, котра є котра в назві цілого процесу, якый зывершыть ся в Римі: За сінодалну церьков: общіна, партіціпація і місія.

Служыти в языку народа. В языку народа. Не пише ся далше, ці хтось мусить тот народ признавати, або го має за „субетнос“. Служыти в языку народа.

То уж бы не быв лем выкрик до тмы, з форуму Світового конґресу Русинів, але реална пожадавка реалных русиньскых ґрекокатоликів на свою єпархію – в біжучім процесі

В рамках Пряшівской архієпархії быв покликаный до сінодалного тіму і чоловік, котрый там має представльовати інтересы Русинів. Лемже то не є лем о єдній архієпархії. А притім пожадавок є много. Думам, же в каждій єпархії стрічаме ся з подобныма проблемами, десь є то ліпше, десь гірше, а місцями є то абсолутна катастрофа.

Покля днесь маєме наставльовати візію того, яка має быти Католицька церьков, пак є ясне, же ту мусить быти і про Русинів, а мусить їх акцептовати.

Не знам ці то на сміх, або на рыданя, але є то куріозна сітуація, кедь нам наприклад держава ґарантує, же покля нас десь в селі, місті є 20, 15 процент, залежыть од країны, маме ґарантовану урядну двоязычность, але в тім самім селі, місті нам церьков не ґарантує нич. Просто, в тім самім селі можеме быти священиком асімілованы, тот ліпшый припад є, же ся служыть церьковнославяньскы.

Ніт, кедь нам держава знать ґарантовати нашы права, пак о то веце бы нам їх мала знати ґарантовати церьков. То значіть, окрім іншого, служыти і по русиньскы, хосновати русиньскый язык в літурґічнім і душпатырьскім жывоті. І не є на то выгварькы.

Католицька церьков знать, што то є служыти в языку народа. В языку народа. Не пише ся далше, ці хтось мусить тот народ признавати, або го має за „субетнос“. Служыти в языку народа. А не є при тім служіню в языку народа спомянуте ани то, ці мать одпущене служыти не в языку народа тот священик, котрый не є з того народа. В припаді місій по цілім світі видиме скоріше дашто інше, же священик ся приспособить народу.

Але окрім хоснованя языка є то і о тім, як мать вызерати церьковна штруктура. Ці маме право на своїх єпіскопів, на своїх вікарів, ці Русины в Польщі мають конечно право обновити свою адміністрацію, припадно вытворити властну єпархію.

Тото вшытко, і много далшых справ мусить быти тлумаченых Русинами теперь, в єпархіалных фазах, і мусиме дуркати на двері довтогды, покля нам не одкрыють і не выслухають нас.

Проходить сінодалный процес і то є шанса. Можеме вдяка тому іти допереду, і не зістати лем тым, коло котрого перейдуть на сінодалній пути. Знам, не вышытко залежыть од нас, бо можеме быти знова раз одіґнорованы, но были бы сьме недостойны свойой стародавной церьковной історії, кебы сьме тоту шансу не спробовали схосновати.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА