«Штука называна наівном». Никыфор в Шлезскым Музею

В Шлезскым Музею можут похвалити ся богатом колекцийом тзв. наівной штукы, той, котра творена была/є з потребы серця через непрофесийных артистів, такых як наш Никыфор. До кінця мая 2020 рока мож гын обзерати выставу пн. «Штука называна наівном».

Колекцийонером наівной штукы был Александер Яцковскій (1920-2017), єден з найвыдатнійшых польскых знавців ріжнорідных аспектів непрофесийной плястикы. Єст автором публикациі пн. «Штука называна наівном», котру вважат ся за найважнійшу позицию в польскій літературі предмету. Яцковскій был свідомый, што не вычерпал іщы темы, чул потребу розбудуваня проблему і мал в плянах написати дальшу позицию – «Штука называна art brut». Книжка николи ся не вказала.

Никыфор і інчы

Хоц од публикациі книжкы «Штука называна наівном» минуло 25 років, то є она фурт актуальна і найобшырнійше пояснят специфіку і ріжнорідніст той голузи штукы і єй творців.

Выстава в Шлезскым Музею вказує влияня думаня автора на польскы музейны колекциі, головні на творіня колекциі непрофесийной плястикы в спомненым музею. Окрем творців, о котрых писал Яцковскій, вказаны сут роботы сучасных артистів, котры, подібні як іх попередникы, ориґінальністю і силом переказу своіх творів выріжняют ся на фоні цілого середовиска непрофесийных артистів. Ім мала быти присвячена дальша част публикациі Яцковского.

Выстава поділена є на пару секвенций, якы вказуют характерны для непрофесийной плястикы ріжниці – ци то творча експресия, хоснуваня розмаітых середків выразу, ріжнорідна є тіж тема. Потверджат тото тезу Яцковского, што неє можливости знормалізувати критерий, односячы ся до цілого явиска наівной штукы. Коли хоче ся ю досліджати, треба комплементарні занимати ся твором, творчым процесом і самым творцьом, а каждому з аспектів присвячати таку саму увагу.

На выставі вказаны сут роботы артистів, котрых мож назвати клясиками, бо іх назвиска появляют ся в більшости публикаций тыкаючых наівной штукы, то м.ін. Никыфор, Теофіль Оцєпка ци Ервін Сувка. Презентуваны сут тіж образы соспільні заанґажуваных малярів, критикуючых, записуючых ци коментуючых політичне жытя, як нп. Броніслав Кравчук ци Станіслав Жыволевскій.

Доцяп інчы сут зас роботы Марияна Генеля, рисункы Кжыштофа Бялка ци різбы Едварда Сутора – інтровертичні зосередженых на собі провокаторів. Інакше як вымінены штуку розуміют візийонеры, як Мария Вненк, Едмунд Монсєль ци Анджей Ґрушка – для них штука то універсальный язык, якій дає нагоду побільшыти силу переказу. І вкінци сут роботы артистів называных естетиками, для котрых зміст твору є так само важный як аритистичны приметы – на выставі мож видіти субтельны лінориты Яна Новака, Броніслава Суровяка, мінімалістичны роботы Яна Ляды ци просты, але полны вычутя формы рисункы Юстины Матисяк.

Захопленый творцями наівной штукы

Експозиция в Шлезскым Музею є тіж спомином про выдатного польского дослідника штукы, социйолоґа і куратора в сотну річницю уродин Яцковского.

Александер Яцковскій был спілтворцьом Державного Інституту Штукы, де кєрувал Працовньом Непрофесийной Штукы. Окрем того в роках 1952-1998 был шефредактором квартальника «Контексты. Польска Народна Штука», де публикувал дописы свого авторства і інчых авторів про наівну штуку. Был тіж выкладовцьом в Інституті Етнолоґіі і Культуровой Антрополоґіі Варшавского Університету та куратором вельох выстав, медже інчыма експозициі в варшавскій Захенті пн. «Інчы. Од Никыфора до Ґловацкой».