Шкымба награл, Максимович припомнул о них світу, а Наґоскій зробил ревыданя. «Лемківскє весіля» вертат на музичный рынок

Canary Records заінтересувало ся мелодиями нюйоркскых Русинів і з помочом творці бодай не найвекшой діґітальной колекциі лемківскых материялів – Вальтера Максимовича, зреализувало «Lemko Wedding and Life​-​Sketches: Carpatho​-​Rusyns in New York, April 1928 – Sept. 1930». Є то выбір творів з лемківскых платен выпродукуваных Штефаном Шкымбом. Діґітальна колекция доступна є од недавна на сайті bandcamp.com.

Ян Наґоскій, бадач музикы, музичный продуцент з Бальтімор (шт. Мерилянд), маітель Canary Records, першыраз натрафил на вінильову платню Шкымбы іщы в другій половині 90. років минулого столітя. За дурно купил пудло старых вінилів з украіньском і росийском музиком.

Долго не знал, же віниль, на котрым виділ напис «Lemko Rus», то не примір росийской музикы. Коли плянувал влучыти єден з творів з платні до рыхтуваной собом компіляциі, зачал зглубляти тему і міцно ся зачудувал. Товды тіж натрафил на Вальтера Максимовича, якій в половині 90. років зачал творити lemko.org – інтернетовый сайт о Лемках, базу здіґітализуваных материялів, в тым розмаітых награнь.

Шкымба кустошом лемківской музикы

Наґоскій в великій мірі схоснувал в своіх баданях моноґрафію авторства В. Максимовича і Б. Горбаля пн. «Лемківска народна музика на американьскых рекордах 1928-1930», што печатана была в 2008 році. Є то публикация, котра представлят історию награнь з етнічном музиком, што зреализуваны были еміґрантами в Ню Йорку в меджевоєнным часі. Книжці товаришыт DVD, на котрым поміщено вісемнадцет годин награнь з музиком з платен печетаных м.ін. такыма знаныма музичныма выдавництвами як напр. Columbia, Victor ци Okeh.

Штефан Шкымба вродил ся в 1895 році в Волівци. Маючы вісемнадцет років приплынул до Ню Йорка з шістдесятьома дулярами в руці, жебы долучыти до старшого брата Ваня, котрый уж од семох років жыл на Бруклині. Вєдно з братом і його женом Анном перенесли ся до Ватербeрi (шт. Коннектікет). Штефан імал ся ріжных робіт, пак пішол до войска, што дало му леґальный побыт в ЗША. В 1918 році оженил ся з Марийом Вислоцком. Заанґажувал ся в діяльніст для лемківской соспільности, был спілосновательом Карпаторуского Народного Клюбу, одділіня Лемківского Комітету з сідибом в Вест Гейзельтон (шт. Пенсильванія).

В 1926 році Штефан і Мария перенесли ся на Бруклин, де Шкымба найменше 15 років был моторничым в Transit System міста Ню Йорк. През цілый час жытя в ЗША Шкымба роздумувал про конечніст, жебы і Лемкы, слідом інчых славяньскых братів, печатали платні з народном музиком, зорґанізувал зато музичный ансамбль, а єдного дня, особисто пішол, не до роботы, а до сідибы Okeh Records. Запропонувал там печатаня платні з лемківском музиком.

Музика робітничой еміґрациі

В тамтым часі надзвычанйом популяністю зачали тішыти ся серед еміґрантів, найчастійше робітників копален, роблячых в тяжкых условіях, награня з традицийном етнічном музиком, польском, украіньском, словацком ци інчом славяньском – музиком старого дому. Люде были в силі выдавати на платні своі тяжко зароблены грошы. Музичны выдавці достерегли в тым добрый інтерес і зачали шыроко продукувати такы награня. Тоты платні были о вельо популярнійшы як продукциі з музиком еміґрантів з Німец, Ірляндиі ци Італиі.

Шкымба схоснувал тоту конюнктуру і переконал робітників Okeh Records зреализувати платню з лемківском музиком. Мусіл єднак заложыти зо своіх грошів пятдесят дулярів (што праві рівнало ся його місячній пенсиі), на покрытя коштів в разі неповоджыня проєкту. В 1928 році, вєдно з музиками, в тым гушлярьом Ваньом Запеком, награли «Лемківскє весіля». Платня продала ся барз добрі. Шкымба продолжал спілпрацу з Okeh Records, пак з Columbia Records (яка переняла Okeh). Разом двадцет пару платен продало ся в тиражы веце як 125 000 штук! Шкымба реклямувал награня, як лем міг. В пресі в оголошынях подавал, што не мож быти лемківскым патріотом без тых награнь, што кєд іх не куплят, то буде то здрада свойой достоменности. В ефекті платні купували аж і тоты, што не мали ґрамофонів…

В 30. роках ХХ ст. то радийо стало ся головным носительом музичного змісту. Не остал глухій на тото і сам Шкымба. Раз в тыжни зачал вести годинну авдицию презентуючу лемківску музику.

З Волівця через Ню Йорк в найдальшы закутины світа

Кінцьом 30. років был Шыкмба в старым краю, в Ґорлицях стрітил ся з лемківскыма активістами. По повороті до Америкы не вернул уж до роботы моторничого. В 50. роках вюл реставрацию на Бруклині, а был тіж членом Лемківского Комітету Допомогы, што помагал выселеным Лемкам в Польщы і на Украіні. Штефан Шкымба вмер в 1966 році.

В часі коли Шкымба реализувал платні, на еміґрациі в ЗША был стрык Вальтера Максимовича, якій привюз зза великой воды платні з характеристичныма зеленыма наліпками. Награня были для родины істо скарбом – не лишыли іх ани коли выпродали цілый маєток, жебы сфінансувати подорож… до Америкы. Остаточно в 1964 році, по близко сорок роках, платні з наліпками вернули там, одкале рушыли в світ – до Ню Йорка.

Од Шкымбы через Максимовичів аж по Наґоского і популярный музичный сайт bandcamp – лемківска музична спадковина може тішыти ухо неєдного меломана, етноґрафа ци буд-якого громадянина світа.