Шахы ґубернатора

Перед сто роками Ґриґорій Жатковіч по десятьох місяцях абдіковав із посады ґубернатора Підкарпатьской Руси. Хоць замір быв добрый, ґубернатор плано оцінив свої шаховы позіції.

Самособов, людьскы можеме зрозуміти крок Жатковіча. По перше, про чоловіка, котрый цілу тоту справу, жебы Русины належали до Чехословакії, „одбігав“ по різных політічных кругах в Споєных штатах Америкы, в Европі, але головно меджі проти собі стоячіма народныма радами, котры мали майже кажда іншу представу, то мусило быти велике скламаня.

Його інтензівна робота вышла як кебы горі комином. Хоць автономія комунікована мірным договором была записана і в конштітуції, Прага ся зо жаднов автономійов не понагляла. Не чудо, же Жатковіч ся міг чути підведженый, а наслідно, лоґічно, і скламаный.

По друге, робити політічный шантаж, абдіковати, жебы дотиснути владу ку даякому кроку, є нормалный політічный тяг. Котрый часто фунґує.

Но наперек тому, якраз в тім днесь, з одступом часу, можеме видіти, же першый ґубернатор Підкарпатьской Руси, хоць обігав Америку і Европу, хоць бісідовав з найвызначнішыма політіками того часу і доказав выїднати русиньску позіцію по Першій світовій войні, не оцінив аж так добрі свою, але головно русиньску позіцію у нововыникнутій републіці.

О тім свідчіть нелем то, же жадна автономія ся не реалізовала по його одході, але і то, же Прага „схолодила“ русиньскы головы, кедь зохабила по Жатковічовій абдікації кресло ґубернатора необсаджене аж до осени 1923-го року.

Серьйозно, Ґриґорій Жатковіч мав чом быти злый на пражскый централізм. Скоро по выникнутю републікы і офіціалнім схваліню приєднаня русиньскых теріторій до складу Чехословакії зачали ся з боку Прагы порушовати договоры.

А мы, наперек тому, же перша републіка была реално тото найліпше, што нас в новодобій історії стрітило з многых поглядів, доднесь можеме крітіковати Масаріка і Бенеша, же обіцяна автономія зістала лем на папери. Лемже, так цалком просту сітуацію не мала ани Прага.

По перше, тоты політікы, котры знали нараховати до пять, мусили знати і то, же порушаня тектонікы на теріторії Чехословакії і часточне „одторгнутя“ Підкарпатьской Руси, буде процес, котрый може іти дале. Як першы бы ся могли озвати, а бізовно бы ся і озвали, Словакы з омного векшов теріторійов, а самособов і векшый народ. Чом тамты можуть, а мы ніт?

Но кедь зо Словаками бы ся може іщі дало прийти до розумного договору, омного векше небезпечноство мала Прага такой за плечами. Што з трьома міліонами Німців в чеськых країнах, котры бы так само могли мати смак на автономію? Припомяньме собі, же Підкарпатьска Русь в тім часі мала нецілых 600 тісяч жытелів. До трьох міліонів далеко. А што Мадярі?

Тото, а і многы далшы причіны, по перше, не оправдають Прагу за невыповніня автономії, але роблять цілу справу веце зрозумілов. Молода републіка собі такый ріск не могла, а не хотіла дозволити. По друге, тото, а і далшы причіны, были штось, што Жатковіч не оцінив добрі.

Кебы ся на цілу справу автономії і народностного складу в Чехословакії посмотрив ліпше, кебы в шаху, котрый грав, смотрив веце кроків допереду, мусив бы прийти на то, же тот шах выграти не може. Же його абдікація, докінця выгрожованя, же опублікує компромітацію на членів влады, просто не буде розогратьом гры, але кінцьом, поскладаньом фіґурок мімо шаховніцю.

Самособов, Жатковіч наперек тому є якбач найвызначнішым русиньскым політіком 20-го столітя. Быв „кральом“ Русинів, кедь здобыв функцію ґубернатора, лемже шах ся не выгравать з кральом. Краль ся боронить. На выгру треба іншы фіґуркы.

Шкода, Русины в Чехословакії тым стратили найспособнішого політіка. На другім боці мають поучіня. Наша сила не є аж така, жебы мож было абдіковати. Мы мусиме бойовати аж до кінця.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА