Сахаровова мылка і уфолоґічна премія

Номінації на тогорічне передаваня Сахарововой премії суть уж знамы. Міджі номінаціями є і україньскый Майдан. Заступеный штирьома актівістами – новинарьом Мустафом Наємом, співачков Русланов Лижичко, Єлизаветов Щепетилньковов і Тетянов Чорновол. Пропозіціо дав польскый евродепутат Яцек Саріюш-Волскі а із ним 52 далшых депутатів. Покля бы Европскый парламент Майдану тоту премію уділив, ішло бы скоріше о напинаня свалів перед Москвов, як о досправдовы заслугы Майдану.

Ніт, нє зато, жебы-м вірив, же Майдан не быв у своїх початках обчаньсков ініціатівов і же Українцям зыйденым на Майдані не ішло досправды о то, жебы самы могли рішати о своїй будучности, о тім, до котрой половины світа хотять належати і о то, же мали доста оліґархічной політікы Києва і московской продовженой рукы, презідента Януковича з цілов його компанійов. Ани нє зато, жебы-м собі думав, так як то презентують проруськы медії, же вшыткы Українці суть фашістами, ці жебы Майдан была лем фашістічна акція, котра на вершок політічного жывота вынесла правіцьовых екстремістів. Тадь волебны преференції то ани не потверджують. Свобода собі даяк выразно неполіпшыла а Правый сектор зо своїм кандідатом Дмитром Ярошом мав у презідентьскых вольбах дашто над єдно проценто воличів. Также о велич підтримці ултраправіці дякуючі Майдану не мож барз бісідовати. Українці суть націоналістами таксамо і в такій кількости, як тому было і перед Майданом. Днесь є лем высше чісло тых, і то о дость высше, котры суть, подля анкеты, горды на державу. Але і то є веце резултатом руськых „неінвазівных інвазій“, як простестів на намістю, де чоловік не видить ани на крок вдяка ватрам із пневматік.

Як ся пише на сайті Европского парламенту, Сахаровова премія ся передавать вынятковым особностям, котры воюють проти нетолеранції, фанатізму і утискованю. Премія є все удільована особностям, ні орґанізаціям ці політічным рухам. І ту є першый проблем номінації польского евродепутата. Хоць Майдан на зачатку быв лем обчаньскым рухом, без орґанізованости ці політічного крытя і номінація є про штирьох актівістів, Майдан ся барз скоро став реалнов політічнов силов. Спомяньме собі лем, якый мав Майдан вплив уж зачатком рока, ай вдяка „міротворцям“ з Правого сектора, кідь реално і леґітімно зволены представителі опозіції по каждім єднім їднаню з Януковичом і його кабінетом втікали на намістя і зо страхом в очах оголосили, што выїднали. Покля ся то тым, котры там якраз в тот момент стояли, не любило, Яценюк і компанія глядали можливость далшого їднаня, лем жебы было так, як повіла уліця. Є то перша причіна, чом бы Майдан, хоць крытый штирьома актівістами, оціненый не мав быти. Майдан просто зачав діктовати як політічна сила без того, жебы мав леґітімне повіріня векшыны жытелів. І таке повірня є основов демкоракції.

Другов причінов, чом бы Майдан не мав быти оціненый, є то, якым способом ся „діти Майдану“, політіци, котры ся вдяка протестам дістали ку властям, зачали справовати такой на зачатку. Не свідчіли о бої проти нетолеранції, фанатізму, утиску, кідь собі зохабили діктовати пожадавкы уліці і Правого сектора, выполошаны як заяці на полю, і так порушыли так важне діло, якым быв договор з презідентом Януковичом о тім, же дозволить зміну Конштітуції і на осінь выпише новы презідентьскы вольбы. Договор, котрый міджі іншым підписали трьоми высокы представителі держав Европской унії, о день, вдяка політікам Майдану, змінив ся на фалаток нич невартого папіря, котрый поміг Януковичови найти притулок в Росії і Путінови дати замінку на тото, што наступаио потім. Проблем, із котрым ся днесь не трактує лем Україна, але цілый западный світ. То самособов Путіна нияк не оправдать, лем ся звідам, чого бойовници за свободу, котрых Майдан має быти оціненый, не могли дотримати договор, не тискали на дотріманя того договору, котрый быв ґарантованый трьома вызначныма політіками Европы, але підлягли даву, в котрім не вшыткым ішло о то, о што ходить в Сахарововій премії.

Далшый крок майдановскых властей таксамо не свідчіть о бої проти утискованю і нетолеранції. Єднов із першых пропозіцій новых властей, дало бы ся повісти україньской postmaidan епохы, была проба зрушыти Закон о основах державной языковой політікы. Самособов, кібы в тім законі ішло лем о то, же Русины не будуть годны хосновати свій язык, што і так порядні не можуть, нихто бы то ани не збачів. Але што собі думали новы власти? Же кідь ся будуть намагати взяти право хосновати язык дакількоміліоновой руськоязычной меншыні, же то перейде з мовчаньом? Же ся нихто не озве? Же то не дасть далшу добру причіну на ескалацію напятя міджі жытелями Україны, причіну на посилніня позіцій сепаратістів, але і добру причіну Путінови, котрый лем чекать на каждый єден хыбный крок, якый бы му леґітімізовав „право охраньовати своїх“? Тот крок нетолеранції, і підкреслюю слово нетолеранція у звязку з пердавньом Сахарововой премії, наконець не перешов. Але не перешов з тым, же на выході Україны уж то зачінало быти веце як горяче. Міліоны руськоязычных просто не счезне з мапы лем так зо дня на день. А Україна з нима мусить раховати як зо своїма жытелями.

А незрозумілый є про мене остатній пункт, котрый є далшым доказом, же нич звязане з Майданом бы Сахаровову премію дістати не мало. Є то обще спопуларізованя і „леґітімізованя“ поздраву „Слава Україні! Героям слава!“ Не будеме розоберати то, же поздрав має коріня у Козаків ітд. Поздрав быв просто в істім часі взятый Україньсков повстанецьков армійов, котра го прияла за свій. Тов армійов, котра колаборовала з націстами. Котра має на своїх руках невинны польскы, жыдівскы і далшы жертвы. Котра дранцьовала і Русинів. Покля до Майдану было тото гесло лем геслом україньскых радікалных націоналістів, як наприклад політічной партії Конґрес україньскых націоналістів, днесь, вдяка Майдану, мають тото гесло в ротах і малы діти, котры ани не знають, з чім є тото гесло повязане. А якбач собі то не усвідомлює векшына людей, іншак бы коло здравого розуму тото не могли кричати, в тім чіслі і актівісты з Майдану, котры бы мали быти оцінены Сахарововов премійов. Не ходить о то, жебы в в тім геслі было дашто плане само о собі, але же было в історії знеужыте і мы добрі знаме кым. Покля ся ку ідеолоґії Бандеры не голошу, пак бы єм не мав кричати ани такы гесла в будьякім добрім смыслі. Українцям, кідь хочу вірити, што і вірю, же не суть вшыткы фашісты, як їх Русько выкреслює, то якось не доходить до головы. Уж не буду бісідовати о бандерівскых флаґах, котры суть популарны як ниґда. Не знам собі представити, жебы на Словенську з нагоды даякых протестів зачали люди кричати поздрав словацькых войновых фашістів „Na stráž!“, што бы ся дало тлумачіти як „На патролю!“ I вшытко бы было в порядку, нихто бы не звернув увагу, же то є днесь гесло неонацістів а з Европы бы нам ку тому іщі ґратуловали. Але в Бруселі є якбач вшытко можливе.

Тогорічна Сахаровова премія може допасти як Сахаровова мылка. Напрік тому, же підтримую право Українців рішати о своїй будучности, же розумію їх праву на всокочіня теріторіялной інтеґріты і одсуджую, кідь їм хтось звонкы тоты права хоче брати, Майдан не сповнять условії про тоту нагороду. А то уж не бісідую о тім, же єдна із номінованых, Руслана Лижичко, якось зачала заставати ся сепаратісты Захарченка.

Мам але іншу пропозіцію. Уфолоґічну премію за вклад до уфолоґії бы єм уфолоґам рекомендовав передати того року Путінови. Тот забеспечів, же вдяка ньому люди штораз веце бісідують о зеленых неідентіфіковательных мужіках. Єдны ся їх боять, другы íx витають. Ґратулую.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа лем.фм)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА