Смотрити до сортіменту чеськых і словацькых антікваріатів, головно теперь, кедь суть доступны і в онлайн світі, а не мусить чоловік здерти ногы ходжіньом по двох републіках, много раз принесе свої плоды. Іщі все мож найти інтересны і цінны выданя з епохы меджівойновой Чехословакії.
Самособов, же якраз тот, хто пише даный коментарь, є тот припад, котрый такы інтернетовы прогулькы по антікваріатах робить з головным цільом, найти зясь штось „нове“ старе, што повязане з Підкарпатьсков Русьов і Русинами. І недавно єм мав щастя, кедь єм трафив аж на три такы книжкы, а скоріше, як єм собі пораховав, кілько то довєдна буде грошей, уж пришов мейл о потверджіню мого накупованя.
Но не баную. Розшырив єм собі свою пріватну „бібліотеку карпаторусиністікы“ о далшы цінны публікації. Єднов з трьох купленых книжок были і „Повісти із Закарпатьской Україны“, котру в Празі в чеськім языку выдали авторы Ян Душанек і Франтішек Ґабріел у 1946-ім році.
Але книжка, як єм ся по выконаню свого „розсліджіня“ дізнав, выникала скоріше. Перлины русиньской словесности, народной творчости, были позбераны авторами до року 1938. Но знаме, якы были далшы історічны події. Мніхов, курта Друга републіка а пак Гітлером діріґованый розпад Чехословакії. На выдаваня русиньской народной літературы із Підкарпатьской Руси не быв якраз втогды час.
Тот час пришов аж по Другій світовій войні, но вєдно із закінчіньом войны пришла і насилна анексія Підкарпатя а з тым скапчана насилна українізація Русинів, котра, нажаль, іщі і днесь не є на тій теріторії закінчена.
То, што є інтересне своїма парадоксами, є вступне слово до книжкы, котре написали авторы. І ту видіти, же сторінка і пів тексту „перешла“ войнов і обставинами по ній.
Покля на початку чути духа чехословацького меджівойнового періоду, на кінцю тексту сьме у паралелнім козмосі, выдуманім комуністічно-націоналістічнов україньско-совітьсков пропаґандов.
Омного векшов бідов є факт, же споминана ряджена корекція думаня переросла на Україні в одношіню ку Русинам до того, же фалзіфікація стала правдов.
Покля на початку чітаме о землі і людях, котры перешли многыма войнами, терпінями, утискованьом, о народі, котрый перешов многыма страстями, жебы собі выдобыв почас тых многых століть наконець свою самобытность, на кінцю уж чітаме, же книжка є написана з любви до землі, котрій перед дакілько роками належало наше сердце, а котра теперь „вернула ся ку своїй матери“.
То ясне діло, же авторы дописали вступне слово, так як на тот час треба было. Якбач можеме быти на сто процент певны і в тім, же кедь у 1938-ім році была книга докінчена, не мала назву „Повісти із Закарпатьской Україны“.
Авторы, котры у векшыні вступного слова проявлюють ся як векшына чеськых інтелектуалів, котрых в меджівойновім періоді очарила підкарпаторуська земля Русинів, на кінцю того самого тексту прияли, ці уж добровольно або під погрожіньом, же книга не буде выдана, ряджену корекцію думаня, і аж бє до оч, як є текст на єднім місці властно розбитый свойов нелоґічностьов.
Інтересным было бы знати, што чули авторы, кедь писали ряджену корекцію. Як автор текстів знам, як сьме чутливы на кажду єдну корекцію, а така фундаментална, але головно неправдива корекція не могла быти штось, што бы ся їм робило легко. Але была то дань за то, же книжка выйде.
Може кебы авторы жыли по 1989-ім році, дочекали бы сьме ся і даякого другого оправленого, в тім припаді якбач выданя з первістным текстом і первістнов назвов. Але не біда, бо кедь оддумаме тот фалаток ідеолоґічного смаку, в книжці найдеме прекрасны чеськы переклады нашой цінной нематеріалной дідовизны.
Омного векшов бідов є факт, же споминана ряджена корекція думаня переросла на Україні в одношіню ку Русинам до того, же фалзіфікація стала правдов. Но земля і народ, о котрій пишуть авторы на початку той книжкы, зістали так само силны, як о них написали у 1938-ім році, а зато, вірю, перейдеме посилнены і тот період.
Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Фото: Детайл окладкы з книжкы Ján Dušánek – Dr. František Gabriel: Pověsti ze Zakarpatské Ukrajiny.