Меджінародный фонд „Русская премия“ шторік в предвечур праздника св. Николая Чудотворця за старым календарьом оцінює авторів літературных і публіцістічных творів, котры были за остатні рокы написаны по русиньскы або російскы, творителів жыючіх на „віртуалній Підкарпатьскій Руси“.
Іншак тому не было ани того року і 18-го децембра быв выголошеный тогорічный лавреат, котрым став русиньскый писатель, поет Михайло Град. „Русская премия“ му была уділена за великый влкад до розвитку русиньской літературы. Єдночасно Град став і переможцьом інтернетового голосованя.
Михайло Град
Русиньскый поет і публіціста, председа презідії Союзу русиньскых писателів Закарпатя Михайло Град народив ся 10-го новембра 1950-го року в Березові, Хустьского району, до родины верховиньского селянина. Є із семох дітей. Вже як десятьрічный став сиротов, кедь му вмер отець. Матери тяжко было выховальовати малолітны діти і так Михайло мусив навчати ся в Чорняньскім дітячім домі і в Донецькім інтернаті. Школу закінчів у 1968-ім році і пішов робити до Тячова. О рік пізніше наступив на воєнсьску службу. По войні ходив на заробиткы.
У 1976-ім році зачав робити в Металозаводі в Тячові, од робітиника выпрацьовав ся аж на інжініра і ведучого одділіня. Коло роботы закінчів Львіскый технікум радіоелектронікы, Орчаньске педаґоґічне ущілища, Ужгородькый інштітут підвышіня кваліфікації учітелів фізікы і Львівску політехніку. Од 1981-го року учітельовав і од року 2000 доктор мануалной роботы і шоефер Червеного креста – добровольник.
Михайло Град быв у 2001-ім році на першім конґресі выбраный за голову Союзу русиньскых писателів Закарпатя. В Тячові основав районне Общество Подкарпатських русинов, дві русиньскы недільні школы і районну молодежну орґанізацію імени Александра Духновіча.
Написав і выдав десять книжок на російскім, україньскім і русиньскім языку, в котрых є історія, поезія і співанкы Русинів: Сердце солдата, Чари земні, Закувала Зозулиця, Сини Марамороша, Марамороські наспіви, Русинські писателі Закарпатя, Русинські співанкы Марамороша, Талановита Тячівщина, Проміння серця, Тячів – місто моє.
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА