Русиньскій тітоізм і пятдесят звізд

Раз

На яр, 1948 рока, цілий світ дознал ся про новий страшний злочын, котрий, хоц дотля не записаний з заповідях, оголошений был як надзвычайні горозний для цілого проґресывного світа. Як вшытко што найпараднійше в тым часі, одкрыли го совітскы дослідникы. Гріх тот был так страшечний, што уж за само обвиніня, кара – была лем єдна. Тота найвысша.

Тітоізм, бо про тот найважнійший, на тамтот час, переступчий учынок днес пишу, як кардинальний блуд, был для декотрых – знагла, для інчых –сподівані, одкрытий на Кремли, през провідника світа, а по правді лем предсідателя совіту міністрів Совітского Союза, товариша Сталіна. Основном частю той найважнійшой державы світа і підпорительком вшыткых рішынь свого председы была і Украіньска Совітска Республика, хоц теоретычні сама передставляла ся в Зъєднаных Нациях як самостійний державний субъєкт. Лем в 1948 році ниякого розділу в оціні гріху тітоізму медже совітскыма республиками не было, бо быти не могло. Днес єст. Тота увага придаст ся нам під конец тексту.

Як першы, осудили тітоізм, як злочын, стоячы в другым ряді, зараз за Сталином і його товаришами, комуністычны партиі мадярска, чехословацка, болгарска і румуньска. При першых сварках, природна є неприсутніст югославяньскых товаришів, зато символічна – польскых комуністів. Лем уж товды тырвали стараня над поправліньом той хыбы, компромітуючой цілу справу. Ряджены комуністами Польща і Югославія были інтенсывно прикликуваны до порядку. Бо то они, были винувати тому, же не мож было тримати ідеовой єднодумности, во вшыткых комуністычных державах. Як ся дале вкаже, окрем Югославіі.

 Два

На остатній Лемківскій Ватрі, в Бортным, котра была товды досправды лемківском, але притігала і люди інчых наций, заінтересуваных Лемковином, головно Поляків і Украінців з Польщы, а праві никого з Совітского Союза (хоц товды на Лемковину, і то без візы, міг іхати хто лем хотіл), розложыли сме ся з шатрами на самым верху ватряного поля. Запалили сме малу ватру, штоси там сме іли, пили головні гарбату. Не до повіріня, але орґанізаторы ниякым пивом не гандлювали! Дале то уж самы знате, зачали сме покус співати, найчастійше знаны русиньскы співанкы, хоцкі трафляли ся нам і украіньскы, і словацкы. Польскых не співали сме николи. З якысой причыны не были популярны. Радили сме товды, медже собом і нечысленныма гістми з Пряшівщыны, выключні по лемківскы. То была така неписана, а обовязуюча мода в добрым смаку.

По якысым часі підышол ґу нам єден пан. Не предстваил ся. Зачал ся нас звідувати о тото, што є уж традицийом в такых припадках – одкале сте, якій ваш рід? Дале якоси нам зышло уж на інчы темы. Пан, котрий ся нам не представил, звідал ся двох, молодых студентів, ци тямлят назвиско Доньскій? Студенты посмотрили по собі. Не знали што повісти… Назвиско знане, лем до головы товды нам не пришло, же Михал Доньскій, даде жыє, а і може стоіт тепер перед нами…

Михал Доньскій николи не крыл своіх комуністычных поглядів. Як уж дашто, або дакого крыл, то в час войны, в перкарни в Ґорлицях, котра належала до його родины, ховал пред ґестапо неякого Вєслава, провідника польскых комуністів – Владислава Ґомулку. Того же рід был з близкого Коросна. Вєслав добрі знал, кым сут Лемкы, Русины. Знал тіж, чым ся занимают в Ґорлицах і кому служат вчас войны, Украінці. Безпечного схороніня, товариш Вєслав радше бы товды, в них не нашол.

Доднес жалію, же не повело ся мі пак провести з Михалом Доньскым долшого інтервю. Товды оповіл, же такой вернул з Америкы, зажыл, през ціле жытя, вшыткого, кус ся доробил і хоче оселити ся на Лемковині. Не хотіл споминати про найбільше памятний 1947 рік, коли ани його комунізуваня, ани протекциі серед інчых комуністів не помогли в протидіяню траґедиі народу. Його товариш Ґомулка або не міг, або не хотіл помочы, жебы стримати выселіня Лемків. А може сам был інспіратором Акциі Вісла і скоршых антирусиньскых выселеньчых акций?

Але вернийме до творці тітоізму. Маршал Тіто, так направду называл ся Осиф Броз, народил ся в родині хорватского коваля, як його семе з пятнадцетерох діти. Скінчыл лем пят клас основной школы і пішол робити. Часто в текстах сходит мі на моторизацийны диґресиі. Так і днес лем припомну, же молодий Осиф робил при продукциі авт, в фабрыці пана Мілька Шкоды, в Пільзні, в Чехах. Пак в часі Великой Войны, як добрий вояк австро-мадярской монархіі пішол воювати, на східній фронт. Дістал ся там до росийской неволі і гын, маючы 25 років, остал большевіком. Пак вернул до незалежного Королівства Югославіі, сідил в арешті за підкладаня бомб і антидержавну діяльніст. Потім остал діячом Комінтерны, комуністычной інтернацийоналы і совітскым аґентом.

В час ІІ. Світовой Войны політычна ситуация на обшыри Югославіі была скомплікувана. В Хорвациі, Словеніі і Сербіі возникли коляборуючы з фашыстами уряды. Мадяре – союзникы Гітлера – окупували Войводіну (Бачку), Баранію, Прекомуря і Меджемуря, пілнічна Словенія была анектувана Німцями, Македонія – Болгарийом. Чорна Гора, Косово і част Метохіі были італияньскым протекторатом.

На зачатку войны головном силом антинімецкого опору была армія полковника Драґо Міхайльовіча, лем з часом домінуючого, політычного і мілітарного значыня добила ся комуністычна партизантка, під проводом Тіты. В Югославіі, спосеред вшыткых окупуваных фашыстами територий, діял найчысленнійший партизантскій рух. Рахує ся, же до антифашыстовской партизанткы належал мілийон, або більше гормадян.

В вересни 1944 рока Тіто был призваний на Кремль побесідувати о координациі воєнных діянь. Сталін был неспокійний о тото, же його Червена Армія не встигне «освободити» югославяньскых народів і што скорше можут зробити тото Анґликы, коли зроблят десант од Адриятицкого Моря. А уж найбільше был Сталін неспокійний о тото, же повело бы ся самым партизантам Тіто освободити свій край, што ся досправды і доконало.

Тото самоосвободжыня было найважнійшом і правдивом частю будучой, державной, югославяньской ідеолоґіі. Споминане все было з заслуженом гордістю, кладучы притиск на тото, же был то єдиний такій припадок в часі ІІ Світовой Войны. Во світі голосно бесідувало ся о тым, же Югославянам до высвободжыня нияк не треба было помочы зо сторны Совітского Союза. А од того близко было до здогаданя ся, же не лем Югославія, але, што бы было надзвычайні горозне, і інчы державы не потрібуют мати за покровителя Совітскій Союз.

А того Сталін уж стерпіти не міг. Зато, найперше выслал совітскых дохторів, жебы зробили маршалови Тіто операцию на сліпу кышку, котра як кажда тяжка операция, могла ся не повести. Коли пляны дохторів на поводжыня операциі выдали ся, мусіли они вертати до Москвы. Вернули в трунах. Дохтор Бакєлеєв зробил самовбийство, зас дохтор Смотров мал інфаркт. Не было рады, треба было уж оголосити світу злочыны маршала, а з ним – цілой югославяньской державы.

За претекст до зробліня порядків послужыла єдна подія, котра є мало знана, а в моій оціні, для жыючых в ХХІ. столітю Лемків, Русинів, важна і несподівано актуальна, за причыном высокоінтелектуальных плодів мысли верховной рады і президента Украіны. Допущам, же істория тота може быти інтерпретувана на ріжны способы, навет протиставны тому презентуваному долов.

Адже, по перше, в 1947 році, Тіто зачал вести штораз смілійшу політыку в Болгариі, Альбаніі і інчых сусідніх державах, а по другє, што было уж не до подуманя, Тіто зателефонувал до товариша Вєслава – Ґомулкы, жебы ся доєднати, што робити з запропонуваным Америком пляном Маршаля? Обох товаришів мало смак на тоты американьскы дуляры. Лем як было до них переконати Сталіна?

Сталіна уж переконувати не мусіли. То был остаточний доказ злочыну, якым был тітоізм. Тот телефон, заважыл о вшыткым. Дотля, дозволены были контакты медже комуністами з ріжных держав, лем за посердництвом центрального телекому з Кремля. Коли бы товариш Тіто і Ґомулка были честныма людми, і не мали секретів пред Сталіном, то не робили бы підводів, лем користали бы з найпростійшой дорогы комунікациі – през Москву. Хто як хто, але жебы товаришы, не знали, же найкоротоша і єдина правильна дорога з Бельграду до Варшавы веде през Москву? Сталінови было ясне, што ани Тіто, ани Ґомулка, честны не сут.

Зато історычна роля товариша Вєслава, была найперше поменьшана, а вкінци, был він арештуваний, коли ся урльопувал на Лемковині, в Креници. Сідил під ключом до 1956 рока. І так мал більше щестя од інчых комуністычных провідників, такых як Райк, Костов, Слянскі ци Петрешкану. Тоты за тітоізм были вбиты, хоц каждий з них сам мал на конті великій список вбитых на славу комунізму.

Чысто інакше розограла ся справа маршала Тіто. Правильнійше бы было, в тым місци повісти, же інкаше ся розграла справа товариша Сталіна в Югославіі. Адже, комуністы і ту, од 1945 рока, будували тоталітарну систему. Проклямувано республику, оголошено сільску реформу, а дальше єй другий заавансуваний етап – колективізацию. Опозицийны партиі остали заказаны, а валютова реформа зробила з люди, дзядів. Тіто остал диктатором. Його пляны будуваня балканьской федерациі і інчы самовільны чыны, в тым телефоны, котрых не лучыла централя на Кремли, так поіритували Сталіна, же тот, 18. марця 1948 рока, выслал лист. Комуністычне політбюро закрислило з грубша обшыр гріха тітоізму. З тых найбільше кабаретовых провин припомнийме – толеруваня американьскых і анґлицкых аґентів в югославяньскій компартиі, терроризуваня найвірнійшых товаришів през безпеку, ворогє потрактуваня совітскых дохторів (і інчых совітскых «експертів»), а і тото, же партийне кєрівництво было недемократычно выбране.

Тіто іщы прібувал лагодити ситуацию. Писал, же Югославія «іде покус інчом дорогом», але в тым самым напрямі, што союз, же Сталін є злі інформуваний, зато выдає блудны оціны, та што югославяньска безпека припоминат баранкы. Лем в кінци написал, же важне єст, жебы вшыткы ся дознали, же «то Сталін зорвал з Тіто, а не на рубы». Ясне, што одраз Осиф Броз оголошений остал през Сталіна і вірний йому бльок – «ретязным псом імпериялізму». Малювано го одтепер як пса, а його куклы ношено по улицях на 1. мая з товаристві Черчіля, Трумана і інчых псів.

Конфлікт пішол на остро. Югославяньскы комуністы зробили чыщыня своіх шорів. Отворили конц-лаґєр на Голым Отоку для обвиненых як прихыльникы Сталіна. Рыхтували край до аґресиі зо стороны інчых комуністычных держав. На щестя для Югославіі, Сталін, довєдна з товаришом Мао, выкликали в тым часі кореаньску войну. Югославія была безпечна.

Маршал Тіто, остал для зневоленых совітскыма комуністами народів Европы, символьом того, же мож ся і Совітскому Союзови протиставити і добрі ся мати. Оціна його діянь през югославяньскых громадян є ріжна. Шак, вельох з них было вбитых югославяньском безпеком ОЗН (Одделение за заштита на народот), або зазнало переслідувань. Югославія завдячат му єднак часы шумного економічного і культурного розвитку, як тіж цивілізуваных розвязань, кєд іде про вопросы нацийональной політыкы.

 Три

Прикликал єм в тексті тілько диґресий, же треба бы ім давати якысу пуенту, а на конец завершыти вшытко поучыньом.

По перше, і я был єм пару разів оскаржений о тітоізм, коли-м был предсідательом лемківской орґанізациі, а і редактором радия. Признаю што самовільні, без знаня Надначальства і членів Світовой Рады Русинів, контактувал єм ся з інчыма орґанізациями, інчыма діячами і камаратами. Коли-м в єдным припадку публичной розправы зо своім арбітральным рішыньом прикликал припадок з 1948 рока, не сподабало ся тото порівнаня Надначальству. Зрозуміле, хто хотіл бы быти порівнаний до Сталіна? Надале єднако спільна фотоґрафія з отцьом Димитрийом Сидором потверджат ріжным надначаьльникам моі, і камаратів, страшечны провины русиньского тітоізму. Бо смысел гриха тітоізму то шак контактуваня ся, над котрым не тримат контролі «кремль».

По другє, сфільмуваны героічны борбы партизантів маршала Тіто будят во мі найліпшы спомины. Бо хто днес єст в силі зробити так шумны фільмы як «Битка над Неретвом», або славна «Сутъєска»? Давно, порядны воєнны фільмы робило ся лем в Югославіі. А до того каждий хлопец на моім подвірци хотіл бити ся з Німцями і носити на голові партизантску шапку фуражерку (пільотку) з червеном звіздом.

По третє, борба з Тіто «ретязным псом імпериялізму» і цілом Югославійом, оголошена през Сталіна в 1948 року, підпорена медже інчыма през субъєкт медженародового права – совітску Украіну, зробила ся в 2015 року зас актуальна і найважнійша для будучого Украіны. Украіньскій президент підписал закон про «засуджыня комуністычного і народово-социялістычного тоталітарных режімів на Украіні та забороніня пропаґанды іх символікы». Заказаны сут, медже інчыма, югославяньскій гымн, фана і ерб. Заборонене єст публикуваня, головно през медиі, образків, котры передстваляют серпы, молоткы, плугы і звізды!

По четверте, в часі робіт над проєктом лемківской інституциі культуры од предсідателя музею в Зындарновій і од директора прицерковного згрупуваня Елпіс, фурт єм чул противны проєктови арґументы, котры перше мі голосил голова Объєднаня Украінців в Польщы – точка в точку. Было ясне, же для оных найкоротша дорога до лемківской інституциі культуры веде просотм дорогом, през головну управу польскых Украінців, з улиці Косцєліскєй, во Варшаві.

І по пяте, дале не можу ся дорахувати пінязи. Де ся до чорта діли тоты вшыткы грошы югославяньскых, польскых і украіньскых комуністів? І в што, так направду, заінвестувал своі дуляры лемківскій комуніста?

На конец, хочу перед найвысшым украіньскым трибуналом, верховном радом, президентом і інчыма судами признати ся до многократного плеканя злочынів, котры описала і засудила верховна рада Украіны і в 1948, і в 2015 році. Признаю, же коли-м мал сім років, то уж товды был єм гордым партизантом маршала Тіто, же все подабал ся мі мазурок з югославяньского гымну і іх фана. Надале буду іх публикувал. Лемже тепер – як злочынця – рецидивіста.

***

Тіто, може быти засуджений, як вбивця тисячів невинных люди, лем в ничым не єст він гірший, як тоты вбивці тисячів невинных люди, котрых днес Украіна, під загорожыньом чысленных кар, наказує гонорувати. Якій є розділ медже єдныма і другыма вбивцями? Для мене го неє, бо быти не може. Для мене, украіньска верховна рада і президент роблят з себе вірных товаришів, товариша Сосо. Іх рішыня з квітня і мая 2015 рока сут лем оддзеркаліньом тых осудів, котры Украіньска совітска республика выдала взглдом Югославіі в 1948 році.

Молоткы і серпы уж дост рідко ся трафляют на держаных фанах. Тых зо звіздами найдете десяткы. Зато пропоную, жебы головныма символами, котры будут діганяти – верховна рада, президент, суды, функцийонарі СБУ і вшыткы Украінці заанґажуваны в борбу з остатками тітоіму, были дві фаны. Перша, на котрій єст не єдна, як на югославяньскій, а 12 звіздок. І друга, на котрій, ани не повірите, найдете аж 50 пентаґрамовых звіздочок. Щыро доношу товаришам в Кыйові, же перша то фана Европской Уніі, а друга фана Зъєднаных Штатів Америкы.

Пост скріптум – слова до «Всеславяньского гымну», котрий был югославяньскым гымном написал, в 1834 року, словацкій поета Самуель Томасік. Музыка є інспірувана польскым гымном. В роках 1939-1945 был він тіж офіцийным словацкым гымном. Слова гымну в перекладах на ріжны языкы, в тым русиньскій, за мотузком

Користал єм з книжкы Перо Сіміця пн. Тіто, секрет столітя, Вроцлав 2009

В проґрамі вызвучал гымн – Гей Славяне – з платні “Volk” ансамблю Лайбах (Laibach) выданой в 2006 році.

на фото горов – фана Югославіі в роках 1945 -1991, долов – фаны Евро Союзу і Зъєднаных Штатів Америкы