Давны мешканці Лемковины міцно были звязаны з природом – вшыткы давны віруваня, культы, традициі, ачый і забобоны свідчат о тім звязку.
Єдна з його прикмет – шыроке застосуваня дарів карпатской флоры до прикрашаня себе, корів і кони, свого жытла, загороды в залежности од контексту – поры рока, конкретного свята, ситуациі, а тіж ролі, яку мала бы полнити якыса оздоба. Є, тото, што днес выглядат як цікавый декор, мало колиси і інчу роль: притягати дашто добре, одстрашати вшытко зле, додавати мочы ци сексуальности, мудрости ци здоровя.
Летіли рокы і столітя… Давный кумшт прикрашаня жытя квітям, травамы, конарямы, мохом, а нераз і цілима деревцямы покус тратило маґічны прикметы, пристосовувало ся до християньскых свят. Так ся усталили композициі: май до Русаля, букєтикы до Яна, вязанкы зіля на Успеня Богородиці і інчы, а тыж оздобы до важнійшых подій в жытю чловека.
Якы з тых традиций были іщы жывы в трідцетых-сороковых роках ХХ віку? О тім бесідуєме з Кларом Романовском (з дому – Логаза) з Розтокы Великой. Але не лем о тім…