Днесь минать річниця смерти єдного із такых Русинів, котры вызначно записали ся до історії нелем міджі своїма, але і далеко од свого родиска, Івана Орлая. Іван Орлай быв лікарьом, науковцьом, педаґоґом.
Коли точно Орлай народив ся не є знаме. Знаме лем то, же подля дакотрых жрідел в році 1700, подля іншых в році 1701, єдны жрідла пишуть же ся народив в Хусті, іншы же в селі Палаґы. Орлай навчав ся в ґімназіях в Ужгороді, Карей (Nagykároly), на акдемії у Великім Варадині (Орадеа), на Львівскій універзіті і богословіє закінчів на Будапештяньскій універзіті. У 1789 році ся став членом чіну піарістів і на далшый рік передавав лекції на ґімназії піарістів у Кареї на выході Угорьского кральовства, днесь Румунія. Як зрозумів, же не є в силі дістати місце учітеля фізікы і математікы на Будапештяньскій універзіті, так в 1791 р. еміґровав до Росії.
Орлай ту скоро мінить свою карьєру. На Санкт-Петербурзькій академії медицины і хірурґії здобыв у 1793 році тітул доктора медицины, быстро професійно взростав і так ся з нього став головный хірурґ і головный лікарь на імператорьскім дворі.
Кідь на початку 19-го столітя Росія запроваджала реформы в школстві і одкрыла дакілько новых універзіт, Орлай подав пропозіцію царьскому уряду запросити дакілько „карпаторусьскых професорів“ із Габсбурзькой імперії. Резултатом той пропозіції было, же науковці карпаторусиньского походжіня як Петро Лодій, Василь Кукольник і Михаил Балудяньскый были запрошены на ведучі позіції в освітніх інштітуціях царьской Росії.
В наступных роках ся карьєра Орлая далше розвивала. Робив як науковый секретарь Медициньско-хірурґічной академії в Санкт-Петербурзі (1808 – 1817), быв директором ґімназії высшых наук ґрафа Безбородько (1821 – 1825), де ся в тім часі учів і будучій вызначный писатель Ґоґоль, і директором Рішелъєвского ліцею в Одесі (1826 – 1829). Як раз на ліцею приспів ку славянізації, кідь до нього кликав професорів із різных славяньскых земель, в тім чіслі і карпатьскых Русинів.
Орлай быв представительом романтізма. Занимав ся історійов і звертав увагу на історічну проблематіку „юго-западной Руси“, котра подля його думок была величезнов теріторійов од рікы Вісла і западных Карпат аж до Чорного моря, значіть теірторія, котра обсяговала як руськы части Волинь, Галич, Підкарпатя, так і неруськы части Трансілванія, Молдавія і Валахія.
Себе Орлай означав як „вірного русина і досправдового сына свойой земли“. Брав за свій обовязок інформовати наукову верейность Російской імперії о історії Карпатьской Руси. Як член Общества російской історії і старожытностей подав писемны інформації о своїй рідній земли („Исторія о Карпато-Россахъ“ із 1804 р. і „О Юго-Западной Руси“ із 1824 р.), а подав і пропозіцію на сотворіня спеціалного історічного общества про навчаня „южной Руси“, котра бы обсяговала і Карпатьску Русь.
Тримаючі тісны контакты із найвыдатнішыма ученыма Російской імперії Орлай занимав ся і проблематіков одношінь славяньско-мадярьскых. Орлай брав вшыткых выходных Славянів, значіть і карпатьскых Русинів, за части єдного общеруського народа.
Умер Іван Орлай 27-го фебруара 1829 р. в Одесі.
Петро Медвідь
Жрідло: П. Р. Маґочій – Енциклопедія історії та култури карпатських русинів
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА