Річниця Першого Талерговского Зъізду во Львові

Днес минят річниця І Талерговского Зъізду, котрий проходил 10. листопада/новембра 1928 рока во Льові, в товдышніх границях ІІ Річпосполитой. Цілю зъізду было припомніня траґічных подій з років 1914-1918, коли то русиньска і украіньска інтеліґенциі о русофільскых і старускых поглядах з Галичыны были поневолены в першым концентрацийным лаґрі в Европі.

Перший Зъізд скликал вельох бывшых вязнів Талергофу, котры, окрем взаімной стрічы і споминаня, зосередили ся на одданю памяти вшыткым понесшым смерт за власны ідеолоґічны переконаня. Товды же мала місце панихіда, котра припомнула ґеєнну інтеліґенциі, котра по освободжыню з Талергофу лем зміцнила ся в своіх переконанях і дальше ішла ґу реалізациі своіх ідей і заложынь. Такых незломных медже Русинами было вельо – чытайте медже інчыма про о. Димитрия Хыляка. Інчым доказом увтверджыня поглядів была ідея будовы лемківской державности. Сміло мож речы, же кєд бы не бывшы вязні Талергофу, заложыня власной державы для пілнічной части Карпатской Руси, могло бы николи ся не зъістити.

Тот зъізд, разом з дальшыма, правдоподібні николи бы ся не одбыли, кєд бы не покликаня в 1923 році Центрального Талергофского Комітету. Была то орґанізация зареґіструавана во Львові, котра совокупляла бывшых вязнів талергофского лаґру, котры терпіли переслідуваня вчас І Світовой Войны зо стороны Австро-Мадяр за своі русофільскы переконаня. Галичына, а точно Львів, являли ся в тым часі міцным осередком русофільской ідеі, котра была жыва серед Русинів з цілой обшыри Карпатской Руси, в тым медже Лемками, котры період перед І Світовом Войном, а і по єй закінчыню, посвятитли на творіня власной державности в виді основаной в 1918 році Руской Народной Республикы Лемків.

Шефом Центрального Талерговского Комітету остал А. Гулла. В роках 1924-1932 під еґідом Комітету і редакцийом Симеона Бендасюка были печатаны штырі томы Талерговского Альманаху, в котрых зобрано і упорядкувано документы і реляциі свідків вшелеякых переслідувань тамтого періоду. В Талерговскым Альманаху вычыслены сут тіж Русины з Лемковины, а завдякы печатаным книгам знаме, хто был там інтернуваний, напр. через доданя в змісті томів наголовку Лемковщина.

Центральний Талерговскій Комітет остал центальным в своій назві допіро в 1933 році, а уж в 1934 р., з нагоды 20. річниці початку поневолінь, одбыл ся ІІ Талерговскій Зъізд, на котрий зъіхало ся уж близко 15 тис. люди. Товды же, на Лычаківскым Цмонтері во Львові, одкрыто памятник присвячений жертвам талерговкого лаґру з написом: Жертвамъ Талергофа 1914-1918 Галицкая Русь (архітектом был Олег Луцик). Потім, каждого рока на Томину Неділю (Антипасха) попри памятнику была правлена панихіда за жертвы І Світовой Войны – страдавшых в Талергофі, Терезині і в інчых місцях.

В 1972 році попри памятнику долучено дві табличкы. Перша є присвячена єдному з вязнів Талергофу, выходячому з Лемковины – Максимови Карпякови, а друга – мученикам і вязням лаґрів.

Комітет свою діяльніст завісил осіню 1939 рока, з причыны аґресиі гітлерівскых Німец і Совітского Союзу на Польщу. До своіх задач, а тым більше до орґанізуваня подібных зъіздів, або стріч бывшых вязнів, уж николи не повернул.

Потреба і традиция припоминаня о Талергофі была і на Лемковині. Подібны того рода памятникы станули м.ін. в Перегримці, або Бортным. В 1934 р. мало місце великє торжество в селі Чорне на середущій Лемковині, де окдрыто памятник присвячений жертвам Tалергофа і особі о. Максима Сандовича (днес святого Православной Церкви). На тоту подію прибыло пару тисячів Лемків.