«Річник Руской Бурсы 2024»

Сесе, 20. чысло «Річника Руской Бурсы» є ювілейне. Прото і тема, як то при ювілеях, є свого рода підсумувуюча. Не o підсумуваню самого «Річника» – його змісту, обсягу, характеру, тем, розвитя – сме подумали, лем о пізріню на тото, в ціли чого «Річник» был основаный – о пізріню на стан лемкознавства/русинознавства в ХХІ ст. Період, што остал вызначеный як основный для рефлексиі, яку маме гев зыскати, є лем о пару років должшый од того, в якым выдаваный єст сес науковый періодык, основаный в 2005 р. Адже і наш часопис творил тото, чому хочеме ся присмотрити.

Треба єднак зазначыти, же ювілейніст то не єдина, а може і не головна причына, што влияла на проблематыку, якій посвячене єст сесе чысло «Річника Руской Бурсы». Сутьовым імпульсом при єй выборі была книжка Ігоря Любчика, о якій споминам в своій статі, што довершыла нарастаюче во мі од должшого часу переконаня, же треба зробити оціну, критычні ся однести до того, што актуальні проходит в просторі лемкознавчых студий. Вказати іх осягніня, стан розвитя, але тіж не молчати о планных явисках, якы лишены без критычной оціны шкодят не лем в науковым, але тіж моральным і соспільным аспекті. Явила ся рефлексия, же по такой 30 роках вартало бы зас провести своєрідный реконесанс лемківской проблематыкы в досліджынях і публикациях, што односят ся головні до лемкозавства в Польщы, хоц не выключні. В рамах актывности той самой, што і в 1995 р., посіджыня комісиі на тему: «Лемкознавство в ХХІ ст. – критычный реконесанс». Выступили зо специялістычныма доповідями о актуальным стані лемкознавчых досліджынь: др габ. Олена Дуць-Файфер, проф. ЯУ (языкознавство і літературознавство), др Богдан Горбаль (лемкознавчы досліджыня за границьом і іх однотуваня в Нюйоркскій Публичній Бібліотеці), др габ. Ева Міхна, проф. ЯУ (антрополоґія і соціолоґія), Даміян Новак (істория штукы і реґіональны студиі), др габ. Анджей Зємба (істория і студиі о памяти).

Публикация текстів опрацуваных на основі тых выступлiнь през іх авторів мала становити основне змістове ядро двадцетого чысла «Річника Руской Бурсы». Єднак двоє з выступуючых з доповідями в 2021 р., Ева Міхна і Богдан Горбаль з ріжных причын пе опрацували своіх тез до публикациі, што поміняло в деякій ступени первістну концепцию плянуваного ювілейного чысла часопису. Предкладаме го чытателям в кус інчым, мож менше спійным, але не менше інтересуючым і вартістным виді.

Дві подіі, што проходили в 2023 р. в просторі розвитя карпаторусиньскых студий в Америці внесли барз великій вклад до текстового обсягу сесой публикациі. Тексты і ілюстрациі, якы односят ся до першой з них – торжественной целебрациі переданя безцінной Колекциі Carpatho-Ruthenica Павла Роберта Маґочія під опіку і актывне заряджаня Бібліотеці Рідкых Книжок Томаса Фішера (єдній з Бібліотек Торонтского Університету) – выполнили част Документы. Тексты Ксені Кєбузінской, Едварда Касінца і Ніка Купенского не лем документуют тоту так важну для продолжаня тырвалого розвитя карпаторутеністыкы подію, але тіж вказуют значыня величезного бібліофільского труду проф. Маґочія для дотеперішнього розвитя карпаторусиньскых студий не лем в Америці, але і на цілым світі. Сут доказом формуваня ся внутрішнього русинознавства завдякы спілпрацуючому зо собом середовиску вченых, більшіст з якых мала змогу корыстати в своіх досліджынях з унікальной колекциі Маґочія. Інституцийне забезпечыня колекциі Carpatho-Ruthenica ґарантує, што ретельны, джерельні документуваны студиі будут ся розвивати, незалежні од політычных обставин в карпатскій отчызні Русинів.

Тексты, што односят ся до другой подіі, остали опубликуваны в специяльній секциі, яка є для них выділена в части Дискурс. Секция названа «Our People at 40: A Special Section» (Our People по 40 роках: Специяльна секция) переносит на страны «Річника» текстовый ефект подіі, што проходила на 55. Конвенциі Асоцияциі Славістычных, Східньоєвропскых і Євроазиятскых Студий (Association for Slavic, East European & Eurasian Studies) в Філядельфіі ЗША (30.11–3.12.2023). Проведено товды панельову дискусию посвячену книжці Our People: Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America («Нашы люде: Карпатскы Русуны і іх потомны в пілнічній Америці») Павла Роберта Маґочія в звязку з явліньом ся в 2023 р. пятого поправленого єй выданя. В дискусиі взяло участ пятеро вченых – Патрішія Кравчік (The Evergreen State College), Річард Кастер (Carpatho-Rusyns of Pennsylvania), Роберт Зекер (Saint Francis Xavier University), Богдан Горбаль (New York Public Library) i Ніколяс Кайл Купенскій (United States Air Force Academy). Вельопляново однесли ся они до представленой Маґочійом істориі русиньской дияспоры в Америці, підкрисляючы выняткове значыня посвяченой ій публикациі так для шыршого знаня о тій соспільности, як і, головні, для самых Карпатскых Русинів, якым дозваляла она однаходити і розуміти себе в комплікуваным вельоетнічным, піддаваным домінуючым ідеолоґіям світі. Выповіди мают специялістычный характер. Кажда підносит інчый аспект в пізріню на характер і значыня Our People. Веде ся дискусия о культурі, економіі, расі, реліґіі і соспільстві, підкрисляны сут зміны в окремых едициях книжкы. Важне, достосуване до проблематыкы сесого чысла «Річника Руской Бурсы» єст критычне пізріня на текст Маґочія в контексті актуальных досліджынь в обшыри культурознавства, студий над дияспором, міґрацийных студий, транснародовых студий, студий над робітничом клясом.

Заслугом Ніка Купенского є обведіня стисло односячых ся до пятьох выдань книжкы Our People текстів наррацийном рамом, што ставлят тоту канонічну публикацию в шыршым контексті сучасного стану розвитя карпато-русиньско-американьскых студий.

Специяльна секция, як дакус автономічна, поміщена остала на кінци части Дискурс, якой початок вызначат текст мойого авторства «Основны переміны в обшыри лемкознавчого дискурсу за остатнє 25 років». Старала єм ся в ним навязати до спомненого реконесансу проведеного в 2021 р. через Східньославяньску Комісию ПАЗ, але не ограничыла єм ся до філолоґічных студий і не доконала єм перегляду, лем концентрую ся на деякых симптоматычных явисках лемкознавства по 2000 р. Старам ся вказати характер тых змін, іх причыны і влияня на стан теперішнього лемкознавства.

Як наступны заміщены сут тексты двох інчых авторів, што были запрошены і выступили в реченым реконесансі. Текст Анджея Зємбы концентрує ся на досліджынях веденых през істориків, хоц выходит поза стислый круг історичных наук і односит ся тіж до декотрых прац повязаных з минулым і памятю о ним, яком занимают ся нп. антрополоґы, соціолоґы, літературознавці. Зємба критычні принимат постмодерный дискурс памятьолоґічный, вказуючы на його маніпуляцийніст і брак методолоґічных основ. Достерігат потребу розвитя започаткуваных уж історичных студий веденых з лемківской перспектывы през лемківскых дослідників.

Натоміст Даміян Новак представил характерный для власной дослідничой кондициі докладный перегляд досліджынь і публикаций з выділеной обшыри церковной архітектуры на Лемковині, в якым сiгат рефлексийом меджевоєнного часу, але перегляду доконує за період од 1989 р. до днес.

Маючы так міцно репрезентувану в «Річнику» заокеанну карпаторусиністыку, рішыли сме ввести до сесого чысла пізріня на розвитя науковых студий тіж в інчых реґіонах, де становлят они динамічне явиско, в якым мож обсервувати зазначаючы ся тенденциі ци напрямы. Пряшівска Русь – што як єдиный русиньскій реґіон ма своі інституциі, в тым самодільный Інститут Русиньского Языка і Культуры на Пряшівскым Університеті і Музей Русиньской Культуры, якій ма ся розвивати тіж як досліднича єдиниця – є презентувана в статі Петра Медвідя. Автор концентрувал ся на языковых і соціолінґвістычных квестиях в контексті проголошыня 2025 рока на Словаках роком русиньского языка в звязку з тридцетилітьом його кодифікациі.

Натоміст статя Михаіла Фейсы, репрезентуюча русинознавчы студиі в Сербіі, зосереджат ся на деякых языковых і языкознавчых проєктах, што стремлят до введіня русиньского языка і культуры в інтернетовы ресурсы, побільшаючы його актывніст і розпознавальніст в понаднаціональных, транскультуровых обшырях.

Павел Малецкій і Маґдалена Піотровска приготовили для «Річника» специялістычну статю профілювану в подібным напрямі тзн. в сторону вказаня можливости схоснуваня модерных технолоґій і домен застосуваня штучной інтеліґенциі в досліджынях над ріжныма вариянтами русиньского языка. В тым припаді дослідникы тестували языковый модель OpenAI Whisper в ціли отриманя даных до аналізы і клясифікациі вариянтів русиньского языка головні під оглядом іх близкости до домінуючых языків в даным реґіоні. З цілом певністю сут то отворены на будучніст досліджыня, што мают шансу розвивати ся в контексті сохраніня і ревіталізациі загроженых языків і культур.

Дискурс завершат спомнена уж Специяльна секция з критычныма текстами пятерых авторів і одповідю на них автора коментуваной книжкы.

В части Переклады заміщене остало тлумачыня на лемківскій язык статі Йосепа Лірссена «Імаґолоґія: О застосуваню етнічности до надаваня світу сенсу».

Як правило, наступном частю «Річника» сут Інспірациі, а в них два барз інтересуючы, основаны на рефлексиях тексты: «Łemkowszczyzna „połemkowska”» Богдана Горбаля і «Krytyczne (auto)refleksje na temat prowadzenia badań ilościowych w społeczności łemkowskiej» Юстины Олько і Анны Масляной. Оба односят ся до нарраций і досліджынь здомінуваных центровым дискурсом, в якых нияк не брана єст до увагы лемківска вражливіст і травматычне досвідчыня.

Вкінци в части Рецензиі і справозданя заміщена остала в анґлицкым ориґіналі і в тлумачыню на лемківскій язык рецензия мойой книжкы Treading Paths: Lemko Literature in the Years 1848–1918 (уактуальненый переклад моноґрафіі о лемківскій літературі другой половины ХІХ і початку ХХ ст.). Є то змодифікувана версия выдавничой рецензиі приготовленой през Ніка Купенского.

На самым кінци, як все, находят ся лемківско- і польскоязычны «Запискы о авторах».

Зобраны в ювілейным 20. чыслі «Річника Руской Бурсы» тексты вносят мож некомплетне, але вельоаспектове, підбудуване вникливом рефлексийом підсумуваня такой 25 років розвитя лемко-русинознавства в ХХІ ст. Хоц не мож забывати о його специфічных умовах, стимулях і ограничынях, треба тіж достеречы, як оддзеркаляют ся в ним явиска дияґнозуваны як тыповы для сучасной гуманістыкы. Не остали тіж поминены важны для лемківскых студий тенденциі до выражаня внутрішньой перспектывы, власного досвіду і пізріня на культуру і історию.

Олена Дуць-Файфер

Краків 7.12.2024