Реґіонална демаґоґія

Пряшівскый самосправный край, а так само і Кошыцькый самосправный край, мають підписаы різны договоры о співпраці із Закарпатьсков областьов Україны. Оно бы то было цалком добре, но кібы то было іншак.

Дні добросусідьства, договоры о співпраці. Всядыль коло тых проєктів бісідує ся о історічній і народностній близкости реґіонів. На першый погляд вшытко так, як має быти. Но кідь ся посмотриме на пресовы інформації ку тым вшыткым проєктам, зістане нам вопрос, яка має быти тота історічна і народностна близкость. Історічна близкость Україны і Словакії? Одколи? Народностна близкость Словаків і Українців? Одколи?

То, на што хочу звернути увагу, є якесь табу, вірю, же під тиском україньскым, но то не бере з одповісноти і словацькы самосправы, головно Пряшівскый самосправный край. Тым табу суть Русины. Будьде бы сьме ся на тоты проєкты посмотрили, о Русинах не найдете ани чаркы. Выберають ся індіферентны слова о близкости, але на основі чого тота близкость є, і знова підкреслюю, головно міджі Пряшівскым самосправным крайом і Закарпатьсков областьов Україны, то ся ниґде не дізнате. Замовчованьом той основной справы, же тота історінча і народностна близкость ту існує завдякы тому, же тоты реґіоны історічно были населены карпатьскыма Русинами, же были теріторійов Карпатьской Руси, же вєдно были в Угорьскім кральовстві і вєдно, як єден цілок, аж пізніше розділеный, вступили до складу Чехословакії, словацькы самосправны орґаны тихо продовжують в політіці, котра бы ту од року 1989 не мала мати місце.

І што є іщі основніше, тота політіка, або ліпше повіджено вытваряня того словного вакуума „Русин“, „русиньскый“ ітд. в споминаных проєктах, одкрывать простор про тых, котры уж нелем тихо, але одкрыто продовжують в політіці сперед рока 1989. Кідьже в тых проєктах все іде лем о словацько-україньскы односины, на своє собі в Закарпатьскій области прийдуть лем Словаци, но і на Словакії зясь Українці. Так в рамках добрых сусідьскых односин дакотры діставають, но тоты, што історічно вытворили тоту близкость реґіонів, зіставають боком.

Же коло проєктів не буде споминати Русинів україньска сторона, то ясно. Же мовчіть Пряшівскый самосправный край, то уж так ясне не є. Петер Худік, председа Пряшівского самосправного краю, котрый все перед выборами знать ходити і по русиньскых селах, брати покровительство над русиньскыма подіями, має в рамках крайского парламенту і комісію, котра ся має старати о народностны меншыны. Што конкретно робить тота комісія, мінімално у вопросах русиньской меншыны в краї, не знам. Зато знам, же ани тота комісія не знать звернути увагу на то, жебы коло подобных проєктів міджі реґіонами, были ословлены і русиньскы орґанізації, были споминаны Русины. На другім боці край постарав ся наприклад о одкрытя Центру україньской културы в Пряшові, Словаци зясь дістали штось в Ужгороді. Союз Русинів-Українців Словацькой републікы є запрошеный всядыль. Што має з того вшыткого русиньска меншына?

Кідь маю быти щірый, русиньска меншына має з того демаґоґію. Бісідує ся о Словаках на Україні, о Українцях на Словакії, вшыткы сьме щастливы, якы сьме добры сусіды, і як ся нам добрі співпрацує. Русины не існують. Є то демаґоґія, но така мала, реґіонална. Така, котра іщі може перейти. Братіслава бы собі штось таке на державній уровни односно державов вызнаной меншыны не могла дозволити. Але ту, коло граніці? Хто ту довидить?

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)

Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА