Путя і ретязі

Якраз в Каталанії вчера зробили жывый ланцюг. Майже пів міліона людей ся хопило за рукы і зробило так ланцюг довгый веце як 400 кілометрів. Зачаток быв о 17 годині і 14 минуті, бо точно в 1714 році Каталанія по програній войні стала ся сучастьов Іспанії. Сітуація в Каталнії є але інша, як тота в Шкотьску. Покы Лондон днесь не боронить одторгнутю Шкотьска од Великой Брітанії і є охотный акцептовати рішаня воличів в референдумі, Мадрід о референдумі не хоче ани чути. Подля іспаньской влады бы то было проти конштітуції державы. Што мають але тоты дві державы сполочны, то є то, же на намагы сепаратістічных ґруп, котрым єднозначно не іде о нич інше, лем здобыти властной державы, бо національность мають і все мали вызнану, ся цілый світ смотрить як на демократічны намагы, як на дашто, што є їх правом. Без огляду на то, якый то буде, або не буде мати резултат. Докінце ани слово „сепаратізм“ в різных статях, котры рішать тоту проблематіку, не звучіть якось неґатівно. Сепаратізм в связі зо Шкотьском ці Каталанійов звучіть індіферентно. Треба припомянути, же незалжность Шкотьска в часі, коли быв выголошеный датум референдума, підпоровало до 40 процентів жытелів, в Каталанії бы собі тото саме желало коло 49 процентів.
Тото, што є на єднім кінцю світа поважоване за нормалны демократічны намагы, є на тім другім штось немыслиме. Русины на Підкарпаті, не хотять першоряду одторгнути теріторію а не хотять ани референдум. Они го властно ани не потребують. Русины Україны пожадують акцептованя резултатів референдума із 1991 року, в котрім ні 40, ани 49 але 78 процентів жытелів выразило, же хотять автономію в рамках Україны. Русины не потребують першорядо одторгнути з высненой державы Українців, але хотять акцептацію. Вызнаня їх народа і здобытя вшыткых прав, котры їм належать. Напрік тому вшыткому, на дійствованя Русинів на Україні, на то, же хотять возродити народ, же роблять свої културны актівіты, же хотять здобывати свої права, ся смотрить таксамо, і нажаль, много раз нелем з боку Україны, як на сепаратізм, але сепаратізм з тым гіркым присмаком, котрый ся людьом не любить, і котрый є „одсуджінягодный“.
З того выпливать лем єдно. Нетреба друковати книжкы, робити освіту, културу. В очах многых є то форма сепаратізму, котра є не приятельна. А много людей ся о тім ани не дознать. Треба якбач робити жывы ланці. Тоты єднак каждый збачіть, вшыткы о тім пишуть і є то форма, котра людьом лагодить. Україна навеце має жывы ланнці рада. Головно тоты, котры ся роблять 21. януара. А ланці бы ся їй любили якбач і в припаді Русинів. Лем нажаль, же не жывы, але желізны, на руках русиньскых актівістів.

Петро Медвідь

(Статя была написана як коментарь про лемківске радіо lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА