Пряма недемокрація як інштрумент українізації

В тых днях припоминаме собі вже тридцять років од часу, коли на Україні одбыв ся референдум, о котрім сміло мож повісти, же быв дефінітівным гвоздиком до труны імперії, яков быв Совітьскый союз.

Жытелі Україны дефінітівно потвердили, же суть за окрему, незалежну україньску державу. При тій річніці не мож забывати на факт, же окрім цілодержавного референдума голосовало ся в містнім референдумі, схваленім Києвом, і о формі автономії Закарпатьской области.

Повторяти факты, котры вже были тісячраз пописаны, не будеме. Основным є, же 78 процент тых, котры на референдумі взяли участь, голосовало за то, жебы „ Закарпатя дістало із укріпіньом в Конштітуції Україны статус шпеціалной самосправной адміністратівной теріторії як субєкту у складі незалежной Україны і не входило в будьякы іншы адміністратівно-теріторіалны цілкы“.

Треба підкреслити, же в різных пропозіціях того, якый буде вопрос у референдумі, была і верзія, котра бісідовала прямо о автономії. Слово автономія ся не любило наприклад Леонідови Кравчукови, котрый быв у тім часі окрім іншого презідентьскым кандідатом, якый пак і став презідентом, і котрый доказав почас свойой неочекованой навщівы в Ужгороді пересвідчіти представителів областной рады, же не є добре хосновати тот „чуджій термін“.

Тот факт є лем єдным із многых, котры потверджують, же референдум не быв проявом даякого „русиньского сепаратізму“, але же быв досправдовов, релевантнов політічнов темов, в котрій быв заанґажованый і Київ, і котру докінця, чудуй ся світу, підтримовали і містны комуністы, якым властно Підкарпатя може дяковати, же скінчіло по войні там, де скінчіло.

Аж 1-го децембра 1991-го року незалежность Україны стала реалностьов, бо покля попереднє „рішіня Верьховной рады могло быти скасоване, рішіня референдуму не міг скасовати нихто“.

Але, як вже было спомянуто, повторяти знамы факты не є аж так потрібне. Скоріше бы сьме ся мали посмотрити на тридяцть років невыповненого референдуму з дакус іншого боку.

На референдум із 1991-го року вчера спомянули собі і на сайті Централной выборчой комісії. Самособов, голосованя о автономії Криму або Закарпатськой области ся там не споминать. Но є там єдно важне речіня. Пише ся там, же аж 1-го децембра 1991-го року незалежность Україны стала реалностьов, бо покля попереднє „рішіня Верьховной рады могло быти скасоване, рішіня референдуму не міг скасовати нихто“.

Не мож повісти нич інше, лем то, же з тым є чоловік стопроцентно згодный. І єдночасно додати, же якраз зато не мож было ани скасовати голосованя в референдумі о автономії Закарпатьской области, будьяк была названа на листку, і референдум зіставать лем невыповненый, але платный.

Додати іщі треба і то, же покля є політолоґічна згода в тім, же референдум є єднов з мала захованых метод прямой, дакотрыма означовной і як чістой демокрації, пак невыповніня резултатів референдума быв найчістішый приклад прямой недемокрації. Лемже кому было треба тоту пряму недемокрацію і нашто?

Арґументовати тым, же ішло о страх з нарушіня теріторіалной цілости Україны, о сепаратізм, навеце лем русиньскый, і кедь не голосовали лем Русины, є дурнота найвысшого ранґу з двох причін.

По перше, люди в референдумі голосовали о автономії в складі Україны, котру хотіли мати навеце укріплену в Конштітуції Україны. А так само в цілодержавнім референдумі тоты люди голосовали за Україну. По друге, Україна не мала проблему автономію уділити, так само подля резултатів референдума, Криму.

Кедь собі порахуєме два і два, пак доста пересвідчівов теорійов о тім, нашто было добре схосновати пряму недемокрацію, є то, же то быв інштрумент, котрым міг Київ і націоналістічны кругы, котры выходили  і выходять з комуністічных рішінь о Русинах, далше продовжовати в українізації Русинів і ничіню русиньской културы. Была бы інша сітуація, кебы Закарпатьска область дістала будьяк названый автономный статус, в рамках котрого бы могла вырішовати сама о собі, і о тім, ці народ, котрый быв історічно майорітным народом той области, існує або ніт.

Было бы то інше, кебы ся в рамках такой автономії зачали укріпляти позіції Русинів. Невыповніня референдуму уможнило робити тото, з чім зачали комуністы в 1920-ых роках, і што україньскым націоналістічным кругам барз пасує.

Тридцять років є доста довгый час на то, жебы ся вырівнати з таков проблемов, яков є референдум. Жаль, Україна то не доказала доднесь. А намісто того, далше не признавать існованя тых, котры так само голосовали за державу, і хотіли, хотять в ній жыти в мірі і злагоді як законопослушны гражданы.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА