Прорусиньскы Русины, або політычний данізм

Раз

Просто з Даніі, в 1913 році, молоде дівча о імени Карен рішыло выіхати до східньой Африкы і там выдати ся за барона Брора фон Бліксена. Данка с початку не думала пращати ся на все зо світом, котрий знала, до котрого привыкла і котрий был єй світом. Выховала ся в місті Рунґштед, над Балтийскым Морьом, недалеко столичной Копенгаґы. Наукы поберала в Копенгазі, Парижы і Римі. Привыкла до культурного жытя, котре пропонували єй великы европейскы міста, до цивілізациі, модерной технікы, комунікациі, театрів, книжок і гандлю.

По правді то ведена афектом бере сой того барона за мужа. Был він досправды єй кузином, лем коли не хотіл єй мати за жену другій кузин, тіж барон, брат того першого барона, то якоси легше тото рішыня про выізд до Африкы єй пришло. Не інтересувало єй навет, до котрой части той Африкы іхат. Але тото най заінтересує нас в 2015 році.

Адже молода невіста поіхала до Найробі. Знам, же одраз тоты міцны в ґеоґрафіі докінчат… в Кеніі. Але – ніт. Наша Карен поіхала шак до Найробі в 1913 року, а тото місто товды было столицьом анґлицкого Пртоекторату Східньой Африкы. Анґликы завоювали тоту землю і тримали єй лем зато, жебы мати з того інтерес. Тота заувага, коли бы єй перенести в часі і просторі, на Карпатску Русь, до 2015 рока, зміняючы при тым званя ґруп держащых інтерес, надає ся на пуенту цілого тексту. Так вышло, же днес пуента на початку тексту.

Невелика част описуваных африканьскых інтересів належала до мужа Карен, барона Брора. Для правильного розвитку, то єст експольоатациі кольоніі, Анґликы выставили колейову штреку, по котрій мож было іхати од океану, през саванну, в штораз то дикшы обшыри. Потягы везли тамади головні ріжны товары. Коли наша Карен іхала, так дочыпили до потягу і особовий ваґон першой класы. Посередині саванны потяг, не знатя чом, затримал ся. Жадал того білий польовник, хотіл перевезти цінний скарб – слоньовы іклы. В тот спосіб пристійного англицкого парібка – Деніса познали вшыткы пасажеры потягу, в тым чыслі і наша Данка.

Коли молодиця приізджат до свого мужа, дознає ся, же будут жыти під гірками Нґонґ. Чудує ся тіж тому, же муж заінвестувал єй немале придане не, як было порішене, в годуваня коров, лем вразил вшыткы грошы в плантацию кавы. Не лем тото было несподіванком. Єй муж показал ся быти запаленым польовником. Прото оставлят молоду жену і кавову плянтацию, а сам долгыма місяцями діганят слоні, антильопы і інчу звірину. Привыкнена до европейской цивілізациі Карен мусит сама заняти ся ґаздівком. В свобідным часі ходит тіж по околици і чудує ся еґзотыці того міця. Вшытко єст там інче, як в єй вітчызні. Дазраз, коли лазит по саванні, стає око в око з левицьом. Біда. Робит ся горозно, лем несподівано зъявлят ся знаний шварний паробок Деніс і вбиват дике звіря. Очывидні такым способом може ся дальше зродити лем любов.

 Два

Лем не про любов хотіл єм писати. Має быти о інтересах на Карпатскій Руси. Треба нам до них якоси дійти. До того было потрібне прикликаня героів нашой повісти, місце іх жытя і час. Отже 1913 рік то час проявів надходячых змін, нарастаючых антаґонізмів, котры мали бы вывернути горізнач застаны порядкы. Тоты в мірці мікро і тоты загальносвітовы. Наша Карен коли прібує сой уложыти жытя під гірками Нґонґ, думат перенести спокійне жытя зо свого европейского куточка в Даніі, до нового світа. Лем в Африці горозны сут не лем дикы звіры і нецивілізуваны автохтоны. Сут конфлікты, вынесены през кольонізаторів з метрополіі, котры нарастают в новых місцях.

Отже, в Протектораті Східньой Африкы (Кеніі) сідят Анґликы, а в сусідній Німецкій Східній Африці (Танґаніці) роблят своі інтересы не меньше цивілізуваны Німці. Обі соспільности іщы контактуют ся зо собом. Стрічают ся навет на товарискых гостинах, але мож почути вербалізуваны емоциі, напятя і ривалізацию. Причыном того стану єст завист о інтересы сусіда і… політычны імперияльны ідеолоґіі, перенесены з Европы. Зато в 1913 році Анґликы і Німці спільных інтересів уж не роблят. В головах ім єдно, перенятя, завлащыня інтересів другого, од штораз то веце нелюбленого сусіда.

Але не про такій простий опис мі ту іде. Прецін, на явиску подій, хоц никотры з головных протаґоністів іх іщы не видят, сут присутны інчы участникы. То дика природа і автохтонічны Африкане – Кікуюсы. Лем тепер оставме сой дику природу – тоты вшыткы звірята, рослины, дерева і крякы кавы. Кікуюсы до голосу дійдут тіж, аж по ІІ Світовій Войні. Тепер маме там нашу Карен, дівча выховане в цивилизуваным світі.

При першій гостині, коли з околиці зъізджают ся гости, зацікавлены зъявліньом ся европейской дамы, зорґанізуване єст принятя. Слугы барона рыхтуют напиткы і ідло. Сервуют гідні кавы. Грат музыка. Европейскых камеральных квартетів, зложеных з гушель і басят, на котрых грают одягнути во фракы члены ансамблю вышколены в европейскій консерваториі, не довезли. Зато зачынают ся бесіды і дискусиі, о тым, што найбарже інтересує все вшыткых – о політыці. Дискусиі, на тоту тему, природні веде ся в такій спосіб, жебы запрезентуваны были два протиставны становиска. В Нґоґо, в 1913 році, з запрезентуваньом двох протиставных політычных становиск неє проблему. І німецкы, і анґлицкы сусіды, радо ся берут за ясне выложыня своіх правд і поглядів, доючы при тым купу міцных арґументів за своім становиском. Лем же нашы протаґоністы не прібуют переконувати ани себе, ани членів пртотивной файты до своіх правд. Тото ім не в голові. Єст інча ціль. Зачынат ся полюваня на нашу Карен. То она має быти звірятом, котре має быти загнане до єдной, або другой громады. І Анґликы, і Німці, мают єден спільний політычний погляд, котрий сміло можеме перенести на Карпатску Русь до рока 2015.

І Анґликы, і Німці, по запрезентуваню своіх кривд, котры спроваджены были до єдного жалю – чом імперия збудувана през другу державу є векша і як то несправедливо єст поділений ньом світ – зажадали од нашой Карен, жебы оповіла ся по котрисій зо сторон конфлікту. Данка мала бы пристати до єдного з таборів, жебы го надзвычайні укріпити. Обі стороны згідно домагают ся, жебы баронова прорекла языком такым, як вірна раба анґлицкого короля Едуарда, або такым, як прикликана до рихтунґу піддана німецкого кайзера Вільгельма.

Лем наша Карен, вышколена в порядных університетах в Копенгазі, Парижы і Римі представлят зачудуваній громаді третю опцию. Коли дотискают єй, штораз смілійше, жебы повіла ясно за кым буде, коли зачне ся война – одповідат… за собом.

І Анґликы, і Німці, сут збурены, як Попрад по тыжньовых зливах. Як то за собом, за Данійом? То неможливе, шак Данія не має ту нич до повіджыня! До того оголосила неутральніст. Баронова не може презентувати такой недоречной опциі. До чого бы то довело порядок світа, кєд бы каждий мало важний край, кажда малозначуча нация, мала мати такій сам голос як імператоры. Од неважных і мало значучых світ домагат ся лем єдного, жебы ся прилучыли до сильнійшой політычной опциі.

Три

І од Лемків, Русинів, Руснаків од остатньой декады ХІХ столітя домагают принятя, за своі, два головны нацийоналізмы. Доднес, властиві, оба не узнают русиньской окремости. Сут нима росийска і украіньска нацийоналістычны ідеолоґіі. Систематычно і пронято роками жадают оповіджыня ся по єдній, або по другій стороні, побудуваных на основі політычных нацийоналістычных ідеолоґій, зон інтересів. По І Світовій Войні, своі пляны, надіючы ся на русиньскій акцес, запрезентували інчы, новы участникы дискусиі – Полякы, Словакы і інчы. Лем то панове украіньскы політыкы, цілю побільшыня міры своіх ідеолоґічных арґументів взглядом Лемків, Русинів, за остатніх 100 років, самы знали найліпше вкомпонувати свою ідеольоґію, свій політычний украінізмус, в арґументы інчых імперий – австро-мадярской, пак гітелрівско-фашыстовской, ци, в-кінци, совітско-комуністычной.

Так як в Африці, в 1913 році, кольонізаторы з імперий не допущают до голосу автохтонів. Голосу Русинів – народу, котрого ся не признає – никотрий украінізатор не выслухат. Такє є тверде правило нацийоналізму. Од років нихто того правила не змінил. Шак не было приказу з метрополиі. Русины, як і Африкане мают язык не лем некодифікуваний, але ани несписаний, а іх культура може занимати лем нечысленных народознавців-чудаків.

Лем што во мі выкликало міцне вражыня і чысленны рефлексиі по лектурі книжкы і обізріню фільму, голосу на дают тіж Карен, котра прецін є така як і они самы. Цивілізувана, вышколена, з европейскым культурным смаком, навет небідна. Не ріжнит ся од Німців і Анґликів на око – ничым. Але для представників тых наций, котры думают лем про здомінуваня слабшого – місця на презентуваня ексцентрычных про-даньскых поглядів – неє. Зато товариство ани не хоче опініі бароновой выслухати. Одмавлят ся єй права голосу. Карен не може выповісти уж ниякых опіній.

Самы подумайте, до чого бы вело такє допущаня бароновой Бліксен до голосу. То прецін проста дорога до політычного данізму. Зато політычному данізмови, каждий украіньскій ідеолоґ, през своі медиі, повинен в 2015 року повісти голосне – ingen!

Хоцбы сте Лемкы, Русины, Руснакы были цивилізуваны, школены, запознаны з сучасном світовом культуром, літературом, мали свій театр, а навет однесли бы сте економичний сукцес, то вашого голосу імператоры не будут хотіли слухати. Мусили бы быти даякым способом примушены до того, або зашмарити самы імперияльны стремліня.

Для мене «Пращаня з Африком», фільм, і автобіоґрафічна повіст Карен Бліксен, то книжка о тым, о чым єм написал горі. Мат она форму списаных на скоро принагідных записків. Зобраны сут они в коротіцькых главах. Найдете там опис особистых передумань авторкы, контактів з місцевыма людми, тыма цивілізуваныма і тыма, котрым одмавлят ся того придавника. Як єм скорше спомянул, тота книжка єст про любов, котру авторка стрітила в Африці. Малюваны пером краєвиды, фасцинуючы психолоґічны портреты Масаів, вірны обсервациі жытя дикых звірят, тото вшытко найдеме на сторонах книжкы. Од початку почуєме, што авторка полюбила тоту землю цілым своім серцьом. Доля рішыла за ню, же місце, в котрым буде жыла, то Африка, земля дикой природы і нецивілізуваных люди. Хоц на тій земли єй жытя є тяжкє, полне вызовів, то єст она в силі офірувати і своє супружество для новой любови.

Карен Бліксен попращала ся з Африком по двадцетьох роках проблемів, фінансовой біды і змаганя ся з особистым неуданым жытьом. По єй смерти, в 1962 році, даньскій уряд выкупил давну фарму писменничкы, під горами Нґонґ, і зорґанізувал в ній школу для африканьскых дівчат.

І, наконец, лем два цитаты од авторкы – перший про любов, другій для мене то прояв єй політычного данізму:

1. Хоц я знам пісню о жырафах, о африканьскым місяци, лежачым на єдным боку, о плугах на полях і о споченых лицях зберачів кавы, то ци знат може Африка співанку о мі? Ци буде мож чути над долином воздух квітя з мойой сукні? Ци выдумают діти гру, в котрій буде моє імено? Ци місяц в полни освітлит ня і вкаже на дорозі тін подібну до ня? Ци орлы з гір будут позерати на ня?

2. Пращаня несе зо собом чудне одчутя. Єст ним завист. Мужы–польовникы одходят, жебы провірити свою одвагу. Лем найвекшом пробом єст проба терпеливости. Терпеливіст то обываня ся без когоси… Не знам, як тото науково пояснити, але в ночы видит ся в Африці дальше, як в інчых місцях. А звізды світят ту яснійше.

Хто з Лемків, в днешным світі, голосно гварит о своіх прорусиньскых, пролемківскых поглядах? На певно не тоты, котры озерают ся на Москву, або Кыів і роблят по Лемковині і по Заході за іх брехачку. Як то познати, котры то сут прорусиньскы Русины? Ано сут то тоты, котрых ся мало допущат до голосу, лем заглушат свойом пропаґандом, свойом лжывом «репрезентатывно-паритетовом» ідеолоґійом псевдозгоды, в імя своіх малых ґрантів. Бо фурт єст інтерес до зробліня на Лемковині, Пряшівщыні і Підкарпатскій Руси през услужных, вірных рабів кыівской метрополиі, для котрой Карпатска Русь то перлина в імперияльній короні.

В проґрамі вызвучалa співанка п.н. “The Lion Sleeps Tonight”, в ориґіналі, в зулюскым языку-“Mbube” – «Лев» написана Соломоном Ліндом в 1939 році. Соломон Лінда, при писаню той пісні, інспирувал ся споминами з дітинства, коли мусіл хоронити пред львами пасучы ся козы і коровы в Африці. Днес співанку “Вімовех” заспівал Браян Іно.

на фото – карикатура представляюча анґлицкого колоса, котрий розпинат телефонічну ленію од Каіру, до Кейп-Тавн – часопис Punch, Вікіпедия.