Проґрам Театру Александра Духновіча в Пряшові на місяць януар 2020

Приносиме вам проґрам Театру Александра Духновіча в Пряшові на місяць януар 2020-го року.

8-го януара 2020

„Пошились у дурні“ (Велика сцена, 19.00 год., пєса в україньскім языку)

Україньскый комедіоґраф Марко Лукич Кропивницькый представлює ся в Театрі Александра Духновіча далшов комедійов. 12 дівок на оддаваня, но жаден жених, холем не на першый погляд. Богатый млинарь Кукса і його сусід коваль Дранко суть безнадійны в гляданю богатого мужа про своє велике потомство, но не знають, же жены ся о себе знають постарати самы і поміч од отців їм нияк не треба.

15-го януара 2020

Пісковиско (Мала сцена, 19.00 год.)

Коли доростаме? І што то властно дорослость є? І є властно жадана в добі гіперреаліты, коли уж не мож точно повісти, што є досправдове і што фіктівне? Коли перебераме зодповідность за властны чіны? Докажеме дати явно знати свої чувства? Тужыме іщі по тырвалых односинах? Не сьме і в дорослости все дітми і в дітинстві дорослыма? Суть ВІН і ОНА іщі досправдовы, або то вже лем знакы у віртуалнім світі? Найліпша пєса (гра) 21-го столітя про двох акторів (грачів).

18-го януара 2020

Ла музика (Мала сцена, 19.00 год.)

Оріґінално по словацькы написана драма, котра на судьбі єдной родины захоплює дії майже цілого 20-го столітя. Інтересность той драмы є в тім, же музика, котра є обще спринимана як култівачный фактор сполочности, в тім припаді стає ся причінов траґедії цілой фамелії.

22-го януара 2020

Краль убу (Велика сцена, 19.00 год.)

Татко Убу є товстый, нечестный, глупый, незрілый, некомпетентный, ненасытный, крутый, боязливый і підлый. Наперек тому, но правдоподобно скоріше як раз зато, тота карікатура высоко поставленого політіка прийде у фіктівнім польксім кральовстві ку властям, накраде, зожере і зничіть, што ся лем дасть. Історія Татка Убу є абсурдно комічна і гуморна, но єдночасно в нас выкликує вопрос: што докаже заставити ненасытну людьску тугу по моци і маєтку? І докаже єй обще штось заставити у аморалных особ без одношіня до такых вартостей, якыма суть правда, право і справедливость? Політічно-воєньска авантура Татка Убу є пародійов рецесістічного французького автора Алфреда Жарі на класічны театралны пєсы. Оріґінално пєса про ляльковый театер, котра вже на кінцю 19-го столітя в Паріжі в театрі Théâtre de l’Œuvre выкликала шкандал, наконець стала ся ключовым текстом про як раз выникаючі умелецькы напрямы, якыма были дадаізм, суреалізм і абсурдный театер. Но сучасна політічна сітуація нелем в Польщі жанрово тот твор посувать скоріше до реалізму аж гіперреалізму.

25-го януара 2020

Москва – Петушкы (Мала сцена, 19.00 год.)

Твор Москва – Петушкы Венедікта Єрофеєва є часто означованый як роман-поема, і бере ся за ключовый твор російской постмодерны. Історія є барз проста: Венечка ся зобудить скоро рано по перепитой ночі на ґарадічах московского панелаку, напитый у весмірных параметрах. Но вырішыть, же навщівить свою любов в Петушках, містечку далекім дакілько годин влаком. Почекать, покля одкрыють першы склепы, накупить деякы предметы, котры треба ку пережытю (або скоріше ку непережытю) той драгы… І іде ку желізнічній штації. Наступить до влаку і… Дійде до ціля свойой драгы? Не дійде? То вже не повіме…

29-го януара 2020

Познатый непознатый (Homo sapiens) (Велика сцена, 19.00 год.)

Homo sapiens, чоловік розумный, як сьме самы себе пышно назвали, є безпохыбно найнасилнішым сотворіньом на планеті. Докажеме єй іщі уратовати? Докажеме уратовати самых себе, кедь ани зданя не маєме, хто сьме? На основі чого вырішуєме? Одкыль і де крачаме? Насилство нас проводить од початку і не здасть ся, же бы ся рихтовало счезнути. Насилство лежыть в сердці людьской културы і в сердці каждого єдного з нас. Были бы сьме то іщі все мы – без насилства? Без културы? Без жертв? Без священого? І хочеме досправды знати правду?

Выступліня ТАД мімо Пряшів

20-го януара 2020

Обіцянкы (Културный дім Гуменне, 19.00 год.)

Театер Александра Духновіча пєсов Тайовского Обіцянок має намагу надвязати на драматурґічну лінію обявного інсценованя словацькых класічных творів у русиньскім културнім контексті, в режійнім наштудованю Матуша Ольгы. Тайовскый пєсу написав у 1898-ім році і выдав єй за властны грошы, жебы в часі мадярізації дав словацькым охотникам пєсу в материньскім языку, котру бы могли зробити і в рамках скормных условій. Днесь театер посередництвом того тексту хоче публіці демонштровати театралну інсценацію як твориву роботу інсценаторів.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА