Прийдите, чада…

Же каждый, хто буде із Русинів говорити о правах Русинів на Україні і несправедливостях, котры ся односно них діють, є такой означеный за руку Москвы, і вопросом про україньскы медії і Київ зіставать лем то, кілько за то рублів місячно дістане із Кремля, на то сьме собі вже привыкли. Але што зроблять із чоловіком, котрый до такой шаблоны нияк раз не пасує?

Недавно на україньскім порталі „Католицький Оглядач“ вышло інтервю із Анталом Майнеком. Было то із нагоды того, же Майнек є точно пятьнадцять років єпіскопом Мукачівской римокатолицькой дієцезы, но уж од 1997-го року быв апостольскым адміністратором Закарпатя. Родак із Будапешті, Мадярь. Кібы „путь Господня“ была про нього выбрата інша, нияк не мав бы із теріторійов Підкарпатя якбач нич довєдна. Значіть, ани з Русинами. Же бы римокатолицькый єпіскоп мав мати даякы теплы односины з Москвов, же бы мав робити руку Москвы, є так само на граніці sci-fi, кідьже каждый, хто холем дакус має знаня о тій проблематіці, знать і то, якы проблемы мають римокатолицькы єпіскопы і віруючі в Росії, якы суть односины православных і властей ку ним, і же перевязаня Православной церькви і російскых властей в тій области робить своє. Курто: ружове то там не мають.

Но як раз тот чоловік, із посады мукачівского єпіскопа, в інтервю повів тото, на што, нажаль, уж многы з духовенства так православной як і ґрекокатолицькой церькви капітуловали. Хоць єдна і друга церькви суть на Підкарпатю завдякы Русинам, покля Майнекова церьков там має іншы коріня.

Антал Майнек в інтервю бісідує о тім, же аж до моменту пошырьованя націоналістічной, шовіністічной політікы в реґіоні Підкарпатя, мірно коло себе жыли, і теперь зохаблям за порядком народности так, як їх вытолковав єпіскоп: Русины, Мадярі, Жыды, Німці… Українців не споминать. Єпіскоп так само бісідує о тім, же то Русины творили в тім часі головно Ґрекокатолицьку церьков, котра была найвекша в тім реґіоні, но по ІІ. світовій войні примушали їх переходити на православя, священиків, котры не были согласны, брали до лаґрів.

Пару фактів мож бы было Майнекови припомянути. В інтервю бісідує і о тім, же днесь ся вже многы Русины чують быти Українцями. Но не вкаже на то, же то як раз повязано із тов націоналістічнов політіков, котру сам споминать, не вказує на то, же Русинам не суть доднесь признаваны їх права, же продовжує процес насилного однародньованя Русинів, і же, і то є найосновніше, „тверды даны“ о тім, хто чім ся чує быти, нажаль не маєме. Бо Русины офіціално не суть в списку народностей і остатній, єдночасно і першый, перепис населіня на Україні быв кідь презідент Буш іщі лем зачінав свій першый функчный період. Хто тото іщі памятать?

Но і так, то, што повів, значіть вельо. На єднім боці то свідчіть о тім, же є то чоловік, котрый усвідомлює собі до якого реґіону быв післаный і занимать ся ним. На боці другім зробив велике діло, бо свідчіть о Русинах, і нияк із нима не є повязаный, і тяжко собі мож представльовати, же є повязаный із Москвов.

Знам, покля опонентам не выйдуть в припаді єпіскопа Майнека арґументы із Москвов, зачнуть стару співанку о тім, як ся вшыткы Українці колись звали Русинами і мы сьме недовчены, котры тому не розуміють. Но пак їм рекомендую спомянути собі і на єпіскоповы слова о націоналістічній політіці, котра розвалила мірне жытя народностей в тім реґіоні. І она не пришла од Русинів, котры як раз про ню потерпіли.

В 33-ім псалмі пише ся: Прийдите, чада, послушайте мене, страху Господню научу вас. Є милым несподіваньом, же покля україньскы чада прийдуть за єпіскопом Майнеком, окрім страху може їх навчіти і дашто інше.

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)

Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА