Припоминаме собі русиньску народну поетку

Хоць днесь не выходить округлый юбілей народжіня, но і так добрі є припомянути собі жену скромну, просту, котра записала ся до історії русиньской літературы свойов унікатностьов і шпеціфічностьов – Анну Галґашову.

Народила ся Анна Галґашова в днесь уж затопленім селі Остружніця коло Снины дня 20-го фебруара 1923 року. На Пряшівскый Руси є знама як поетка і фолкорістка. Хоць не закінчіла ани основну школу, під впливом учітеля школы свого рідного села проявила свою прихыльность ку літературній творчости.

Галґашовой діяльность як зберателькы фолклорных текстів і авторкы поезії, котру писала по русиньскы, зачала аж ку кінцю жывота, у 80-тых роках 20-го столітя, коли была примушена одыйти зо свого села, котре было затоплене з дакілько далшыма русиньскыма селами, кідь ся будовала Стариньска перегорода. Втогды переселила ся до нашого културного центру, до Пряшова. Там зачінать писати о традічнім способі жывота і звычаях свого рідного села, котре вже было лем в споминах.

Їй записы обсягують русиньскы народны приповідкы, леґенды, пословіці, співанкы і балады, з котрых велика часть была публікована в збірці „Стружніцкыма пішниками“, яка вышла у 1993 році. Галґашовой поетічны творы, повны ремінісценцій із попереднього періоду жывота в селі і емоційных пережывань, котры были выкликаны примушенов адаптаційов на нове містьске оточіня, были публікованы в дакілько антолоґіях русиньской поезії як „Муза спід карпат“ із 1996 р., ці „Терньова ружа“ з року 2002. Многы творы Анны Галґашовой были публікованы і в періодічній пресі – в Народных новинках і в часописі Русин.

Умерла Анна Галґашова 15-го януара 1996 року в Пряшові.

Жрідло: П. Р. Маґочій – Енциклопедія історії та культури карпатських русинів.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА