Пращай, сусіде Павле…

Дня 31. марця 2021 р. на 90 році жытя вмер в Варшаві знаный, шыроко відомый лемківскій соспільно-культурный і політичный діяч, поета, прозаік і етноґраф Павел Стефановскій, родом зо села Білянка на Лемковині.

Родовід і жытя мал покійный Павел Стефановскій надзвычай богаты. Вродженый 1932 рока, в 1947 р. был выгнаный з рідных сторін через польскы комуністичны власти і Людове Войско Польскє, разом з жытелями села Білянкы на чужыну в околиці Олавы к./ Вроцлавя. Не выіхали лем тоты, што підписали «лояльку» в католицкого пароха в Шымбарку. А было іх праві – не велького вправді, бо лем ок. 50 номерів – половина села. Окрем того, в Шымбарку од тых, што остали, одобрал присягу на вірніст католицизмови, і же николи не вернут до прадідівской віры.

Там на чужыні покійный Павел Стефановскій скінчыл Войскову Офіцерску Школу в ранзі підпоручника і як політичный офіцер служыл в Польскій Арміі. Влучыл ся тыж в нурт лемківского жытя в околицях Вроцлавя і Зеленой Горы. Скінчыл тыж інчы технічны школы, як тыж Електромонтерску Школу, што ся му потім барз придало. Під конец декады 50. років в рамках просталіновскых чысток был перенесеный до резервы.

По перенесіню до резервы Павел Стефановскій вернул до свого брата Грица до Білянкы і влучыл ся в нурт жытя і лемківского діяня. Заложыл в Білянці ок. 30-особовый співочо-танцувальный колектив (перенятый пізнійше через кєрівництво основной школы і выступуючый як польскій) п.н. «Білянка», як тыж танцувальны колективы в Команчы і Туриньску в саноцкым повіті. З тыма колективами мал Павел значны успіхы, ведучы – одраджаюче ся з попелів – культуральне жытя на Лемковині. Велика шкода, же тоты ансамблі діяли так коротко. Як професийный електрик заложыл Павел приватный Електромонтерскій Заклад ту на місци в Білянці, што вышло на добре для цілого села, бо го зелектрифікувал і довюл каждому ґазді електричну енерґію на місце до хыжы. Дало тото вельку полеготу вшыткым ґаздам в роботі.

Як єден з лідерів Лемківской Секциі при Головным Правліню Украіньского Соспільно-Культурного Товариства (ГП УСКТ) был Павел Стефановскій ініциятором, заложытельом і орґанізатором І в Лоси (1961), а пак ІІ в Устю Рускым, Фестівалю Лемківской Культуры (1962). Там же – неяко при нагоді – м.ін. з Павловой ініциятивы побудувано памятник лемківскым партизантам в борбі з фашызмом за проєктом знаменитого різбяря Григория Пецуха, што щестливо – бо хтіли го розобрати теперішні власти Інстуту Нацийональной Памяти – стоіт до днес. Был тыж Павел з зындранівскым колективом участником І-го Украіньского Фестівалю, орґанізуваного через УСКТ в 1967 р. в Саноку. І то як раз по тым фестівалю з ініциятивы лідерів Лемківской Секциі і допомозі ГП УСКТ спроваджено мене з выгнаня на Лемковину, де остал єм старшым музичным інструктором на ряшівскє воєвідство. Та єдным з головных ініцияторів того был Павел Стефановскій.

Початком декады 70. років зачал Павел Стефановскій студиювати заочно во Вроцлаві етноґрафію і по скінчыню студий остал єдным з нечысленных лемківскых етноґрафів. Знал особисто Никыфора і часто одвиджал го в Креници. То Павел як першый голосил, же Никыфор Креницкій то так направду Епіфан Дровняк, Лемко.

Причынил ся до розвитку Музею Лемківской Культуры в Зындрановій (підкарпатскє воєвідство), як тыж і в себе в Білянці мал Ізбу Памяти Лемківской Культуры з несамовитом колекцийом народных кроів. Діял тыж на ниві лемківского ремісництва. До днес істнує в Білянці Музей Ремісництва ім. Штефана Чергоняка.

По покликаню і заложыню через мене Ансамблю «Лемковина», Павел од початку разом зо сыном Штефаном граючым на гушлях і дівком Лідийом брали участ в ансамблю, де знаменито вюл конферансиєрку. Рецитувал тыж дост часто вершы. До днес припоминат мі ся Його прекрасный авторскій верш «Ци помнеш Лемку». Коротко тыж брала участ в ансамблю Його жена Зореслава, яка тыж одышла уж дост давно до Вічности і лежыт на цмонтери в Білянці.

На жаль, на початку декады 70. років надышли для нас Лемків, як і Украінців в Польщы барз злы і тяжкы часы екіпы Едварда Ґєрка, якы стремили до вынародовліня єдных і другых, і цілковитого выелемінуваня з публичного жытя.

За написаня писма – петициі до центральных власти Польской Обєднаной Робітничой Партиі і Уряду през лідерів Лемківской Секциі, як тыж лемківскых діячів з вроцлавского і зеленогірского воєвідств о поправу быту нас в тым краю, власти зареаґували в тот спосіб, же робили недоречны переслуханя нас вшыткых лемківскых діячів і каждому ся штоси дістало. Повымітувано з партий, з товариств, зо становиск, з роботы. Наприклад в Зеленій Горі розвязано ціле Воєвідскє Правліня УСКТ. Лем тых кус легше потрактувано, што вырекли ся той петициі і выцофали своі підписы. Але такых вельо не было. Павел остал при своім і не выцофал підпису.

По долгым молчаню і одновліню Ансамблю «Лемковина», по моім повторным повороті в Горы, Павел зо сыном дальше належали до ансамблю. Помагал нам орґанізувати першы «Лемківскы Ватры», де выступувал як етноґраф і поета та юрор ватряных конкурсів. Оба зо сыном Штефаном брали участ в вельох концертах в краю і брали участ в найвекшым і найкрасшым турне «Лемковины» по Зъєднаных Штатах Америкы і Канаді (1987). По повороті з Америкы наша спілпраца як бы ся урвала. Але были то уж інчы часы. Мушу ту єднак підкреслити, же Павел, ведучы в «Лемковині» конферансиєрку, все был до ней перфекцийні приготовленый. Все мал – як то повідают «за пазухом» – або даякій добрый верш, повіджыня, жарт, сміховинку – в залежности яку треба было зробити атмосферу до даной пісні в часі концерту. Припоминат ся мі напр. IV Фестіваль УСКТ в Варшаві: Павел выдумал товды двох кумів. Кума Ваня – в котрого ся сам втілил і кума Петра, што нибы приіхал з ансамбльом на фестіваль до Варшавы. Та коли «Лемковина» зо співом і музиком вошла на фестівальову сцену, то кум Ваньо в безцеремоніяльный спосіб перервал нам і гварит до кума Петра, же він приіхал ту на фестіваль до Варшавы, бо хотіл бы найти даякє гарде дівча – кандидатку на жену. А же дівчат (в «Лемковині») было зо 20, то брал кажду по чыслі і танцувал з ньом та звідувал ся кума Петра ци тыж надає ся на жену, ци ніт, при чым ходило о выгляд, о танец і о… выміры. Так отримувал потверджуючу одповід, або ні (кума Петра грал мій брат – тыж Петро). А же были оба барз здібны акторско, то заграли тоту сцену пречудово. Было купа сміху, жарту і гумору. Одраз здобыли сме собі симпатию цілой фестівальовой публикы. Та «Лемковина» привезла іщы зо собом з Гір два гарды смерекы і поставила на фестівальовій сцені в варшавскій фільгармоніі, і тото мало тыж свій урок. «Лемковина» здобыла товды головну нагороду (другу запоряд).

На XV-літя Ансамблю «Лемковина» Павел Стефановскій разом з пятьома старшыма членами ансамблю на святочным ювілейным концерті в амфітеатрі отримал державну одзнаку «Заслуженый Діяч Культуры», Почестну Грамоту од ГП УСКТ в Варшаві, як тыж Гонорову Леґітимацию Члена Ансамблю «Лемковина».

Мешкали сме в сусідстві і по скінчыню комуністичного систему в Польщы Павел занял ся творіньом лемківской політичной партиі: Русиньскій Демократичный Круг Лемків «Господар» на Лемковині, што занимал ся головно справом зрабуваных безправно Лемкам лісів, будучых тепер в скарбі державы. Была то наша лемківска, вельовікова власніст. Домагал ся Павел тыж, о регабілітацию Лемків, за названя нас неслушно в часі акциі «Вісла» бандитами, хоц мы никому нич не были винны, і за почынены нам кривды.

В новых обставинах Польской Республикы на перепрошыня – в тишыні медий – здобыл ся лем Сенат. Сойм же до той поры не одозвал ся ани словечком і удає як бы нас Лемків в тій державі уж нияк не было. А то неправда! Бо єст нас іщы вельо і буде вельо!

Од початку 70. років разом з Павлом старали сме ся о одданя Лемкам іх давного – історичного уж – обєкту Руской Бурсы в Ґорлицях при ул. Сєнкєвіча. Йому локаль был потрібный для етноґрафічно-соспільных цілів, а мі для Ансамблю «Лемковина». Двадцет років пізнійше завдякы незломного (покійного уж) Богдана Ґамбаля і лемківскых діячів молодшой ґенерациі одновлене было Стоваришыня «Руска Бурса». То мы оба з Павлом Стефановскым зрекли ся своіх старань о обєкт для давного властителя, то є Стоваришыня «Руской Бурсы» – жебы не бльокувати доступу (бо нашли ся і інчы аматоры на тот обєкт) молодшому поколіню. Щестливо повело ся тото вшытко закінчыти позитивно, завдякы прихыльности і зрозумліню власти міста Ґорлиці.

Як єм спомнул высше – Павел Стефановскій был культурно-освітным діячом, то і на початку декады 60. років зобрал ок. 30 лемківскых народных пісен і під патронатом Воєвідского Дому Культуры в Ряшові выдал збірку в обробках на хор a capella Т. Хахая і Ч. Сондая, з якой потім корыстали лемківскы і не лем колективы. В пізнійшым часі выдал дост обємисту книжку – збірку зо своіма вершами, яком заінтересувала ся аж і Аґнієшка Осєцка. А два рокы тому невельку збірку (17 творів) з піснями власного авторства в записі і гармонізациі Мирослава Боґоня. Збірка повстала з інциятивы діти автора Лідиі і Штефана на 87 уродины Няня. До збіркы долучена єст платня, де співат сам автор.

Хочу іщы додати, же до репертуару Ансамблю «Лемковина» на все вошла жартіблива пісня «Дротар» до Павловых слів з музиком Петра Мурянкы і моій обробці та аранжациі на сольо баритон з товариством хору і камеральной оркєстры.

Коли был єм остатній раз в сусіда Павла Стефановского, отримал єм од него збірку Його пісен з дедикацийом. Та і я хотіл Ти зробити, друже Павле, несподіванку на Твою 90. річницю народин, бо остатньо опрацувал єм записану од Тебе іщы в 70. роках примку пісні і музикы до лемківского народного танця «Мадяр». Але на превеликій жаль не встиг єм перед Твойом смертьом. Хотіл єм ся Ти похвалити, Сусіде, і запрезентувати Ти тото опрацуваня, котре в сумі (пісня на мішаный хор, музика зааранжувана на камеральну оркєстру і танец в хореоґрафічным записі) чыслит ок. 40 сторін. Напевно бы-с ся втішыл, коли бы-с тото чул! Тым барже, же не все было медже нами так гладко, як ся часом гладко пише. Бо часом сме ся сперечали, аж і сварили. Але – на щестя – ани раз сме ся не побили! Якже мі мило было, як єс вчас нашой остатньой стрічы тепло споминал наше великє, спільне турне з «Лемковином» по Америці!

Бесідували сме не раз з Павлом Стефановскым і він до кінця своіх дни был переконаный, же перше ци пізнійше регабілітация Лемків в Польщы наступит. Бо – як повідал – Европа і світ ся тому призерают та вкінци зрозуміют, яку величезну кривду Лемкам почынено.

Был то Чловек великого формату, хоц дрібной постуры. Великій патріота свойого народу! І такым Го запамятаме на все!

Павел Стефановскій спочал на рідній Лемковині, в рідным селі Білянці на цмонтери попри своій жені Зореславі.

Дітям Покійного Павла Стефановского, Лідиі і Штефанови та цілій шырокій Родині в нашым краю і на чужыні высловлюєме щыры выразы смутку і жалю!

Най Господ Бог буде ласкавый для Вас вшыткых в тій тяжкій і смутній хвили!

Ярослав Трохановскій з Родином
Лемковина – Білянка, 6. квітня 2021 р.