Поворот домів Юрия Новосільского

О кілько в примірі Ольгы Бознаньской єй поворот домів треба было трактувати з прижмуріньом ока, о тілько в Новосільского – істо єст то поворот домів. Новосільскій вернул до Ґорлиц, хоц николи з них не зникнул.

Іщы тыжден, до 14. жолтня/октобра 2024 р., мож в ґорлицкій Ґалериі Штукы Двір Карвациянів обзерати выставу пн. «Новосільскій – поворот домів». Є то выстава образів з колекциі Нацийонального Музею в Кракові. «Выстава з Музею Дворы Карвациянів і Ґладышів в Ґорлицях єст выняткова, бо першый раз в так знаменитый і шырокій спосіб малярство того Твроці презентуване єст в місци емоцийональні близкым артисті, на порозі Низкого Бескіду» – подає кураторка выставы Анна Будзалек, кустош з Нацийонального Музею в Кракові.

«Сеса краіна, з котрой выводит ся родина його вітця Лемка, была особливо близка артисті. Єй маґічный і вынятковый пейзаж просякненый лагідныма мальовничыма верхами, медже котрыма вказуют ся красны деревяны церкви, мож было стрітити на чысленных творах Мастера» – подає Будзалек.

Новосільскій вкоріненый

Істо так, маляр охочо приізджал на Лемковину, глядал слідів предків, обзерал знищены церкви, глядал тропів знищеной лемківской культуры.

Роками вакациі прожывал на шляках полудньово-східньой Польщы. Найвеце вакацийных споминів то як раз Лемковина – околиці Крениці, Дуклі, Высова. «Найбарже тішат ня ситуациі – пояснал – коли переходиме з єдного культурового кругу до другого. На тот примір Щавниця, з котрой можеме піше перейти до першых лемківскых сел, то барз важне місце – чловек іде 6 км піше на схід, пак через оселя Циґанів, дале через річку, мосток – і зараз зачынают ся церкви. Роблю пару кроків і переходжу з єдной культуровой стрефы до другой» – чытаме спомины автора в книжці «Новосільскій в Малопольщы. Сакральна штука» авторства Кристины Черні і Марияна Цужыдло.

Експозиция складат ся з 24 образів, котры на перше пізріня видят ся подібны, назначены сут характеристичным для артисты способом образуваня, але каждый єст інчый, аж і коли мотив парократно вертат. Нич не єст безпосередньо вказане, нияка особа, сцена ци пейзаж не сут тым, чым видят ся на початку. То пейзаж, тіло і абстракция.

Пейзажы міста вказаны сут синтетичні, в умовный спосіб, без однесіня до конкретного місця. Малюваны сут пляскато, пасмово, з окрисленыма через кольоры і зґеометризуваныма формами дрібниці, творят гармонійны системы підпорядкуваны симетриі. Пейзажы зведены сут до абстракций скомпонуваных в спосіб характерситичный для ікон. Абстракциі сут заєдно забавом формом, але і видом містериі. Єдна з абстракций презентувана єст в сусідстві пространных елементів (простокутных скринь) на вид іконы поміщеной в ківоті.

Іщы під конец 90. років ХХ ст. Зофія і Юрий Новосільскы парократно в вакациі сут в Полянах під Креницьом, де Новосільскій малює цілу серию образів церкви з околиці: Берест, Поляны. В єдным з інтервю з того часу бесідувал, што барз терпіл з причыны знищыня в Польщы соток церкви. «Нищено штоси, што барз сильно єм любил, до чого был єм учутьово привязаный. І подумал єм собі, же кєд вшыткы тоты церкви, котрыма в молодости єм ся захоплювал, мают зникнути з землі, то хоц най остане по них слід в моім малярстві. Просто зачал єм малювати портреты, церкви, іконы цекрви» – бесідувал Новосільскій.

«Село в горах» то образ Новосільского з 1961 рока, на котрым видиме на першым пляні церков, а на фоні лемківскы хыжы. То єдиный лемківскій образ презентуваный в Ґорлицях. Горизонт поміщеный єст высоко, в выжній партиі полотна, што было характерне для його «клясичных» пейзажів кінця 50. років ХХ ст., а тіж з 60. і 70. років. Подля Кристины Черні, знавчыні Новосільского, конец 50. років то «найцікавшый період в творчости артисты, вершына його шталюґового малярства. (…) Возникат характерный, авторскій канон артисты». В тым часі был серед артистів, котры были найчастійше выставляны і репрезентували польску штуку за границьом.

Од першых выстав Новосільскій был постеріганый як маляр, котрый выріжнят ся выдатном ориґінальністю, його малярство было явиском цілковито окремым в польскій штуці. Новосільскій приниманый єст днес за клясика польской аванґарды. В своім малярстві лучыл штоденну тематику з поетиком іконового малярства. Така комбінация выокремила його характерный і індивідуальный стиль.

Лемковина неперестанным джерелом інспіраций

Творчіст стисло звязана зо сфером сакрум то примір авторской іконоґрафічной традициі. Створил нову версию іконы. Зрыхтувал чысленны поліхроміі, вітражы, мозаікы, іконы, аж і проєкты храмів.

Як подає Кристина Черні, то штука Лемковины была єдным з головных джерел його артистичных інспіраций. «Бадачы візантийской штукы вельократно звертали увагу на влияня як раз карпатской іконы, західньоруской, на сакральне малярство Юрия Новосільского. Особливый лінеаризм і площыновіст, контрасты барв – з домінацийом блактіного і червеного, іконоґрафічны дрібниці – то вшытко было перефільтруване через язык малярской аванґарды» – пояснят Черні.

Мало хто памятат, што Новосільскій выставлял раз з Никыфором. «Рекомендую Вам, ідте на тоту выставу» – заохочал в 1959 році на странах «Польского Денника» Пьотр Скжынецкій – «бо іконы, Никыфор і Новосільскій, то штука, котра має лікуючы приметы». Новосільскій о штуці Епіфана Дровняка бесідувал, што є то альтернатива сучасной штукы.

Страчена поліхромія

Властиві то Новосільскій до Ґорлиц не мусіл вертати. Він в них фурт є. Єдном зо зреализуваных поліхромій подля проєкту Новосільского єст декорация стін православной катедральной церкви св. Тройці в Ґорлицях. Маляр піднял ся выконати проєкт на особисте запрошыня єпископа Адама, товдышнього ординария православной перемышльско-новосандецкой єпархіі. Сам Новосільскій тішыл ся на тоту спілпрацу. «Барз ся тішу перспективом проведіня вакаций в Креници! Мам там аж і потребу поіхати, бо в Ґорлицях мам робити проєкт поліхроміі до ново збудуваной церкви, о што просил ня владыка Адам. Очывидно, то лем проєкт, бо на особисте малюваня єм за старый».

Для ґорлицкой церкви Новосільскій запроєктувал ощадну декорацию, в кольорах: цеглястый червеный, зеленый, охра. В проєкті нашол ся Христос Пантократор в бані, св. Параскєва Пятниця на балюстраді хору, штырі виды Архангелів на повалі храму вірных та кольористичне підкрисліня архітектонных елементів і декорацийны мотивы в выжній части стін.

На жаль, поліхромія была зреализувана без надзору Новосільского, з блудами, перетырвала лем пару років. Была замалювана новом поліхромійом авторства ґрупы украіньскых малярів, были то м.ін. Володимир Гетманюк, Володимир Ґолась, Василий Ґолась, Іван Гадин.

Картоны з проєктами Новосільского, переховуваны в церкви в Саноку, згоріли в пожарі олтаря в 1995 році.