Перед веце як 250 роками нашы люде з карпатскых гір одышли за хлібом далеко на полудне. З того, што зо собом взяли, доднес не остало гідні. На паноньскій рівнині мусіли навчыти ся інакше жыти, ґаздувати, трудити ся інчым ремеслом як в себе на Горници. Лем єдно, што од зачатку ся не змінило в тым народі, то нацийональны переконаня, язык і віра. Завдякы еманципацийным стремліням і пронацийональній роботі ґенераций руснацкых діячів, учытелів, писменників, священників та вірности рідній достоменности Русинам зо Сербіі, подарило ся сотворити інституцийональний модель плеканя і ровитку рідных етнічных прикмет.
Основны досягніня, якы сут заслугом Русинів в Сербіі, то признаня державом русиньского языка як урядового на обшыри Автономічного Краю Войводина. Дальшы успіхы берут ся з того першого, а то державны медиі, то єст радийо і телевізия, выдавнича ґрупа Рускє Слово, шкільництво в русиньскым языку од передшколя аж по університетскы студиі, театр і КУД-ы (культурны домы), котры розвивают аматорску культурну діяльніст. Самособом, діют в Сербіі і соспільны орґанізациі, і русиньскы професийны здружыня. Важну ролю в роботі для розвитку нацийонального жытя полнит Грекокатолицка Церков, яка єст щыро і явно прорусиньска, признає русиньскій язык як літургічний, а священникы служат в языку своіх вірных, а не нашмареным ззовни.
Наконец, Русины в Сербіі ведут і політичне жытя. Олена Папуґа, котра была нам найбільше напомічна при реалізациі тых проґрамів, єст послом до Скупштины – сербского сойму – з Ліґы Социяльдемократів Войводины. Окрем того, єст тіж діячком русиньского самоуряду – Совіту Руснаків. Совіт, то єст рада, є сопоставлений з выбраных цілом руснацком громадом в Сербіі репрезентацийом ріжных політичных опций, часто і такых, якы не согласят з еманципацийныма стремлінями Руснаків.
бесідує староста села Бікіч Дол в Сербіі – Деян Бобаль