Плач Климківкы

Климківку выселяли што найменьше два разы. Першый раз в рамках выселінь 40. років і Акциі «Вісла», а другій раз товды, коли дециденты рішыли на обшыри того лемківского села зробити штучный резервуар.

І єдно, і другє выселіня жытелів довело до прикрых змін. Перше спричынило, што Лемків по 1947 р. уж не было в селі, а другє выселіня, спричынене будовом штучного озера, цілковито вымазало давне лемківскє село з карты Лемковины.

Перед трьома тыжнями дотерли до нас шокуючы інформациі на тему того, што в місцях, де тепер єст меньше воды, вказали ся людскы кости і останкы давного цмонтеря. Справом, на жаданя жытелів і місцевых власти, заняла ся ґорлицка прокуратура і дальшы выспециялизуваны службы. Лем звіданя – як до того дiшло, што дахто до такой ситуациі допустил?

Сут там нашы гробы

Офіцияльно Климківскє Озеро было одкрыте в 1994 р., хоц будову запоры зачали уж в 70. роках ХХ ст. і продолжали дальшых двадцет років.

Першы донесіня о тым, што на єдным з островів, якій вказал ся по тым, як опала вода, явили ся кости, трафили до публичного простору 19. вересня/септембра. Не єст таємницьом, што остатнє літо было на тільо сухє, же в самым климківскым резервуарі зачало бракувати воды. Зрештом, такій проблем видимый є бодай од парох років, але аж тепер першыраз зробило ся голосно о тым, же на дні озера доднес спочывают останкы нашых предків.

Але вернийме до початків. Коли Климківку, як село, рішыли зліквідувати, а єй одвічный простір заляти незрахуваном кількістю воды, думкодавці того проєкту мусіли выселити жытелів, збурити хыжы, ґаздівскы будинкы, але і высадити місцеву памяткову церков та ексгумувати сельскій цмонтір.

І як раз тепер хыбаль вказала ся ціла правда – ексгумациі не провели в такій спосіб, жебы забезпечыти останкы вшыткых похороненых на давным климківскым теметові. А бодай зробили єй некомплетно.

Штоси пішло не так

Не раз бесідувало ся серед люди, што на Климківці ліпше ся не купати. Арґументы односили ся до того, што шак то місце, де колиси жыли люде, де і тоты люде были хоронены, де доднес сут духы тых, што гын остали на все. Были і такы, котры припоминали, што одколи озеро істнує, втопило ся в ним уж гідні осіб, а то не вістит нич добре.

Само «релокуваня» села оцінити треба єднозначно неґативні. Не лем зато, што – аж по роках – дознали сме ся, же під водом спочывали незабезпечы останкы бывшых жытелів місцевости, але і зато, што обітниці одбудуваня климківской церкви «єден-до-єден» то од початку, здає ся, был заплянуваный фейк. І іщы єдно, хоц о ноным ся рідко споминат. Не треба быти выдатным етноґрафом і дослідником, жебы додумувати ся, што коли село было выбурюване, то знищеных было вельо памятковых лемківскых хыж, якым не было дане «другє жытя».

Частина тогочасных жытелів Климківкы переселила ся до сусіднього Лоси. Забрали зо собом не лем тото, што на даный момент мали, але і своіх предків (та давных сусідів) – значыт релокували даякы гробы, якы тепер находят ся на лосяньскым цмонтери. Товды тіж сохранено святилище старой деревяной климківской церкви, якє днес можеме видіти в Лоси.

Низкій рівен воды на Климківці то не єдиный проблем. Бо низкій рівен запрезентували (вшытко на тото покля што вказує) тіж даякы люде, якы яли ся розгребувати остаткы климківского цмонтеря, што явил ся іх очам перед парома тыжнями. Справу обіцяла выяснити ґорлицка прокуратора, яка – ціле щестя – заложыла, што напевно сут то людскы кости.

Так ци інакше, не лем давны Климківчане, але і хыбаль сама Климківка жаліє над тым, што ся стало. Честным буде тото, коли останкы будут зобраны і похоронены на даякым поблизкым цмонтери, де уж будут мати вічный покій. Міг бы то быти лосяньскій теметів (хоц бы з причын поданых пару рядків выже).