«Під облачком явір похылений…» – 95 років Мадзеляна

Днес, 18. лютого/фебруара, Семан Мадзелян скінчыл бы 95 років. Был то лемківскій поета і писменник, найбільше знаний як автор слів до русиньской співанкы «Під облачком», бодай єдной з найбарже розпознавальных лемківскых творів во світі.

Вродил ся Семан Мадзелян 18. лютого/фебруара 1922 рока на західній Лемковині в селі Білцарева, недалеко од столиці покликаной о штырі рокы перше Руской Народной Республикы Лемків. Был наймолодшым сыном Василия і Александры зо Щамбурів. Старшых його братів родиче послали до шкіл, а Семана задумали лишыти на ґаздівці. Коли пришла война, в 1940 році был зосланий на роботы до Німец. Там трафил до Баудінсту, родиче встигли выкупити го од смерти. В 1945 році, як вельох молодых хлопців з Лемковины, был взятий як «доброволец» до Червеной Арміі. Воювал о освободжыня чешскых земель, был товды тяжко ранений в пражскій офенсиві. Лікувал ся долго, а коли в 1946 році вернул до рідного села, не нашол уж свойой родины, бо вшыткы были переселены на Радяньску Украіну. Лишыл ся при сусідах, з котрыма о рік, в 1947 році был выгнаний в рамках Акциі Вісла на понімецкы землі західньой Польщы. Будучы іщы в Білацерівій, повічнал ся з Йоганійом Галябурдовом, з котром прожыли 63 рокы.

Мадзелян жыл в рідній Білцаревій по історичных подіях, котры были жывы серед Лемків. То ідея, якій было мено Лемківска Республика, ци іщы міцний дух особы о. Теофіля Качмарчыка – пароха в селі. Ґу тому, з перспективы часу, Мадзелян повертал в своіх творях, часто односячы ся і до ідейовых і реліґійных поділів серед народу.

На чужыні, Мадзелян трафил до вроцлавского воєвідства, де по деякым часі поневіркы оселил ся в помінецкым селі Чмель, побликзко Любіна. В Чмелю прожыл по правді ціле своє жытя. В вісемдесятых роках еміґрувал до Зъєднаных Штатів Америкы, де оселил ся над ріком Гадсон, де перше і был на заробітку його отец, ай старший брат Василь.

Мадзелянова творчіст найперше была спопуляризувана вдякы Ансамблю Пісні і Танця «Лемковина» з Білянкы, якій за своі найпопулярнійшы творы мал пісню «Під Облячком» (музыку на народных мотивах обробил Ярослав Трохановскій), а і співанку «В темну нічку». В єдным з інтервю про радийо ЛЕМ.фм Семан Мадзелян споминал, же охота на писаня поезиі пришла по нещестливій любови. Дальше ґу тому пришла велика туга за рідном Лемковином, котра безповоротні была му забрана вєдно з выгнаньом.

Творы Мадзеляна были публикуваны в украіньскым тыжденнику «Наше Слово», де містила ся «Лемківска Сторіка». В 1986 році за Сандецком Выдавничом Офіцином было печатане в тлумачыню на польскій язык Мадзелянове оповіданя «Смак долі», а выдавництво «Наша Загорода» дало тото оповіданя в лемківскым языку. Його поєдны творы нашли ся в антолоґіі повыселенчой лемківской літературы в Польщы – «Ци то лем туга, ци надія».

Семан Мадзелян вмер 17. липця/юлия 2014 рока. Покійний спочал в селі Чмель, на чужыні.

Під облачком

Під облачком явір похылений,

Співат на ним пташок премилений.

Слухай мила як тот пташок співат,

Же з любови нич добре не быват.

Ци то любов є од Бога дана,

Ци лем може дяблом підшептана?

Хоц бы-с не хтіл то мусиш любити,

Хоц бы-с потім прото мал терпіти.

Мила, мила, ты покусо єдна,

Уж тя люблю не рік ани не два.

Ци-с мі дала зіля ся пипити?

Не мож мила нияк без тя жыти.

Мі циґанка давно ворожыла,

Же мя здурит дівка чорнобрива,

Же не буду виділ за ньом світа,

Аж проминут моі млады літа.

Під облачком явір зеленіє –

Посмотр мила, як ним вітер хвіє.

Може вырве його коренями…

Мила, мила што то буде з нами?