Першый імпресаріо лемківской музикы

Мал в собі на тілько одвагы і самозапертя, што довюл до награня цілого весільного обряду. Мусіл аж і заложыти немалы грошы, жебы в разі неповоджыня проєкту оддати іх продуцентскій компаніі. Ризико ся оплатило. За весільом пішли наступны рекорды-награня, якы розходили ся в десятках тисячів (!) примірників, а вінилі купували аж і тоты, што не мали дома ґрамофону… Одповідал за тото єден чловек. Волівчан. В тых днях проходит 130. річниця народин Штефана Шкымбы, музиканта, діяча, суперпродуцента.

Штефан Шкымба з села Воловец, ґорлицкого повіту, вродил ся 3. лютого/фебруара 1895 рока, як єден з шістнадцетьох діти Ігнатия і Мариі Шкымбів – тоту інформацию вычытаме в Календари Лемко-Союза на 1963 рік.

Єднак календар з 1960 рока подає, што родичами Штефана Шкымбы были Миколай і Єва, «єдны з першых, якы виділи потребу лемківской орґанізациі в Америці і дали єй першы початкы. Миколай Шкымба походил зо села Дошниця, ясельского повіту, а Єва з роду Шостаків зо села Перегримка, того самого повіту, на Лемковині. Миколай і Єва то родиче славного бізнесмена Штефана Шкымбы, великого прихильника Лемко-Парку» (за: «Карпаторусскій Календар Лемко-Созюза на 1960 рік», сос. Миколай Цисляк).

В родині Шкымбів мало вродити ся шістнадецетеро діти, вісем хлопців і вісем дівчат. «Осмеро з них померло в дітинячым віку, а осмеро в жывых. Четверо в старым краю, а четверо гев. (…) Вшыткы они прибыли в Америку іщы перед Першом Світовом Войном до міста Бруклин, Ню Йорк» (за: «Карпаторусскій Календар Лемко-Созюза на 1963 рік», сос. Миколай Цисляк).

Близко родины, близко своіх

За велику воду Штефан Шкымба попал в 1912 році. Долучыл товды до старшого брата Ваня, котрый уж од семох років мешкал на Бруклині. Перше занимал ся ріжныма роботами, пак вчас І світовой войны служыли разом з другым братом – Михалом, в американьскій арміі (в роках 1916-1918). Тото дало ім леґальный побыт в ЗША.

По войні замешкал в Ватербері, в штаті Коннектікет. В 1918 році оженил ся з Марийом Вислоцком з Баниці. Заанґажувал ся в діяльніст для лемківской соспільности. Разом з Михалом Шостаком в 1923 році основали Карпаторускій Народный Клюб – філию Лемківского Комітету з сідибом в Вест Гейзельтон (шт. Пенсильванія).

На 31 років Шкымба разом з женом перенесли ся до Бруклину і решту жытя прожыли в Ню Йорку і його околицях. Понад двадцет років робил як моторничый в Transit System міста Ню Йорк. Але робота в «стриткатрі» то была лем частка його жытя. Своє «покликаня» нашол де інде.

Через наступны рокы нагрывал і пропаґувал лемківску музику і народны обряды. Тираж рекордів з нашым фольклором, якій повело ся розпродати, осягнул чысло понад 125 тисячів прмірників. Лемківскы еміґранты купували вшытко, што выходило спід рук Шкымбы. А вышло того немало. Явили ся тіж наступны, котры слідом Шкымбы зачали нагрывати і дальшы мелодиі зо старого краю.

«Чом нашого, лемківского ніт?»

Нич до того дошло, то єдного дня 1928 рока, жебы не піти до роботы, мусіл Шкымба засимулювати хвороту і взяти ся на одвагу вступити до бюра компаніі Okeh Records. Од долшого часу дозрівала в ним уж тота мысель: «же чом нашого, лемківского ніт», бо были уж в тым часі награня з польскым, словацкым ци уркаіньскым весільом. «Я і спаня не мал, бо мя грызло, коли то дахто з нашых Лемків постарат ся выдати якій наш рекорд».

Же задача не была проста, дознаєме ся з його споминів История першой рекоды «Лемковскє весіля» напечатаных в спомненым календари на 1963 рік. «І так од мого приізду в Америку, т.є. од 1912 рока по 1928 рік шуміла думка в моій голові, же приде тот час, коли і мы Лемкы-Русины дочекаме ся того, же найде ся даякій Лемко артиста і передаст наше материньскє слово, музику і народну пісню на рекорд, так як уж продавали своі пісні і музику всі нашы братя Славяне». Не дождал ся, зато взял справы в своі рукы.

Зашол в офіс Okeh Records і представил думку награти весіля, якє справляют «по селах на Лемківскій Руси, котра знана, як Карпатска Русь». Аж треба было закликати менаджера. Не уступил ся Шкымба, аж не переконал Джонсона, што хоче нагрывати по карпаторускы, а то ни по росийскы, ни по украіньскы, «бо я не походжу з Украіны, а з Карпат».

Потім ани кус не пішло уж легше. Мусіл скоро зорґанізувати весільну дружыну, а тіж заложыти зо своіх грошів пятдесят дулярів (што праві рівнало ся його місячній пенсиі), на покрытя коштів в разі неповоджыня проєкту.

Ретельна документация фольклору

Пробы перед награньом в студию проходили в його хыжы, де жена заламувала рукы над граньом і співаньом весільного репертуару вчас самого Великого Посту… В ден награня розлетіли ся басы, котры на скоро направили дротиком, пак зачали нагрывати – раз, другій, третій. Все хтоси ся забыл і або закашлял, або помылил, жуграл, треба было повтаряти. Конец-кінців, награня скінчыли. Рекорд пішол в світ.

«Лемківскє Весіля Шкымбы і Ко. має неоцінену вартіст в тым, што на рекорды перенесено жыво, натурально, народне весіля на Лемковині, без ниякых артистичных прикрасок. Тот народный стиль, тота правдивіст причынят ся до того, што тоты рекоды нарід любит, бо чує, же то його, такє як было в старым краю в його селі» – рецензувано пізнійше.

Окрем Желема, в перше награня заанґажуваны были іщы Розалия Быбель, Єва Долина, Петро Дудра і Ваньо Ватралик. До наступных рекордів нанял Шкымба дальшых музикантів, такых, што знали грати по нотах, а тіж веце мужчын і жен до співаня. По награню весіля (девят штук), заручын, а і «Крестин три місяці по весілю», пришли наступны: «В мамы на гостині», «Лемківскы вечіркы», «Лемківскій кєрмеш», «Лемківскій баль в Ню Йорку», «Лемківска забава в корчмі», «Циґанскє весіля» (два рекорды), «Забава во вдовы і вдова косити просит», «Милый нич не маме», «В Америці сыпана дражечка», «Святый Вечер в Карпатах».

Шкымба до самого кінця дбал о автетичніст, котра в примірі лемківскых награнь принесла му таку популярніст. До награня «Циґаньского весіля» нанял пятеро музикантів Циґанів, а до награня польскых рекордів (вісем штук) заанґажувал польскых музикантів і співаків – «в тым нагрыванью я нанимал чысто польскых музикантів і співаків, жебы вышло чысто по польскы, бо інакше Полякы не розкупили бы такы рекорды».

Десяткы артистів, соткы пісен, тисячы награнь…

Рік по успіху «Лемківского Весіля», Михал Дужый з Кліфтон, родак з Перегримкы, пришол до Штефана Шкымбы та до товдышнього редактора ґазеты «Лемко» Димитрия Вислоцкого з думком награти фільмову версию весіля. Заанґажувано до того веце як 60 осіб, вшыткы по народному облечены. Што цікаве, Вислоцкій пришол з думком, жебы молодый походил з Лемковины, а молода з Пряшівской Руси, жебы вказати обі части Карпат. Вознесено тіж «старокрайову» хыжу, в котрій крутили част образів, інчы – в специяльні зрыхтуваным студию в Бруклині. Был то першый тихій і безкольоровый лемківскій фільм, піонєрскій, кєд іде о документацию лемківскых традиций.

За Шкымбом пришли дальшы Лемкы-еміґранты, котры зачали го наслідувати. Мария Гончарик з Ганчовы награла через Columbia Records цілый ряд старых лемківскых співанок при акомпаніяменті «Лемківской Оркєстры» і талановитого гушляря Павла Васильця з Перегримкы. Юстина Мусила з Боднаркы награла штырі весільны платні.

Оркєстра А. Варны нагрывала для Okeh Records, Victor Talking Machine Company та Columbia Records. Цілу масу лемківскых співанок награла ґрупа братів Голутяків і Кузяных з саноцкого повіту. В награнях участ взяли і Текля Дячек і Елена Марсич. Окремо «для танця» нагывала і оркєстра Кузяных. Свій рекорд мали оркєстры Миколая Поточака, Івана Лешка, Сербиньского, Самуіла Филипа, Теодора Рудавского, нагывали тіж солисты, як напр. баритон Іван Мишыхын.

Лемківскій Квартет (Юлия Дорощак, Анна Курило, І. Тидик і М. Мишыхын) награл м.ін. пісню «Там в горах Карпатах», котру приняли за гымн Карпаторуского Радийового Проґраму в 1944 році.

«Найбарже популярны лемківскы співанкы ісполнили Анна Дрань (Американка од родичів з Крампной), Єва Цюрик, зо Ждыні, і Йоанна Карляк (Американка од родичів зо Смереківця). Найчастійше они співают дуеты: сопран і альт» – можеме прочытати в дописі Миколая Цисляка в Календари Лемко-Союза на 1947 рік.

«Як высоко лемківскы співы были люблены видно і з того, што многы з них розышли ся в 20-тисячным тиражы, і были по пару раз допродукуваны» – пише Цисляк.

Десяткы оркєстр, рекордів, тиражы в десяткях тисячів примірників, котры трафили під стріхы по цілій Америці, являли ся в музичных маґазинах, радию, на концертах, в репертуарі дальшых оркєстр, інспірували американьскых композиторів і музикантів, а вшытко завдякы тому, што Шкымба, не обзераючы ся на никого – протер стежку і вытоптал дорогу для удокументуваня і пошыріня лемківскых мелодий.

Своє на першым місци

Мал і Шкымба заслугы в громадяньскій діяльности. Початково спілпрацувал з Димитрийом Вислоцкым, популяризувал діяльніст Лемко-Союзу в США і Канаді. Вєдно з Віктором Гладиком основали Карпаторускій Нацийональный Комітет. Анґажувал ся тіж в роботу Лемківского Комітету Допомогы. Николи не забывал про потребы рідного краю і про свою вітчызну.

В 1938 році пришол до родинного села, до Волівця. Зашол тіж до Руской Бурсы в Ґорлицях. «Перед выіздом на рідну Лемковину тот великій рускій патріот звернул ся посередництвом америк. ґазеты ´Правда´ до нашых американьскых братів з призвом складати жертвы на ґорлицку бурсу» – подає ґазета «Лемко. Орґан Лемківского Союза» ч. 21 (205) з 1938 рока. В короткым часі зобрал Шкымба понад 100 дулярів.

Штефан Шкымба был всестранным чловеком. Попри цілій своій діяльности зачал іщы робити Лемківскій Радийопроґрам. Закликувал до плеканя свого, інтересуваня ся лемківскыма справами, активного діяня для громады, а тото приносило результаты.

По повороті до Америкы не вернул уж до роботы моторничого. В 50. роках вюл реставрацию на Бруклині, а в рамках діяльности Лемківского Комітету Допомогы помагал выселеным Лемкам в Польщы і Украіні.

Штефан Шкымба вмер 2. листопада/новембра 1966 рока на 71 році жытя.

Бібліоґрафія:

• Енциклопедія історії та культуры Карпатськых Русині, ред. Павло Роберт Маґочій, Ужгород, 2010;
• Карпаторусскій Календарь Лемко і «Смѣхъ и Правда» на 1930 годъ, сос. Ваньо Гунянка, Ню Йорк-Кліцленд;
• Карпаторусскій Календарь Ваня Гунянкы на 1931 г., Клівленд;
• Карпаторусский Календар Лемко-Союза на 1947, сос. др. Симеон С. Пыж, Юнкерс;
• Карпаторусский Календарь Лемко-Союза На Год 1960, сос. Николай Цисляк, Юнкерс;
• Карпаторусский Календарь Лемко-Союза На Год 1963, сос. Николай Цисляк, Юнкерс;
• «Лемко. Орган Лемковского Союза», ч. 21 (205), Львів, 1938.