Перлину Низкого Бескіду, костел свв. Пилипа і Якова в Санковій мож обзерати з хыжы завдякы інтернетовій візуалізациі

Малопольскє воєвідство є барз богате в ріжного рода обєкты, котры поміщено на списку світовой спадковины ЮНЕСКО. Посеред штырнадцетьох позиций аж пят находит ся на обшыри ґорлицкого повіту, серед них єст костел свв. Пилипа і Якова в Санковій.

Є то єден з найціннійшых пізноґотицкых костелів Малопольщы. З огляду на свою інтересуючу і стару історию і нетиповый выгляд называный є перлином Низкого Бескіду.

Будова і выпосажыня

Костел збудуваный є зо шквірковых балів в зрубовій конструкциі. Будівля находит ся на фундаментах з лупаного каміня. Святыня складат ся з єдной шырокой части храму вірных і низкой олтарной части запертой з трьох стран. Костел был розбудуваный в XVII ст., додано прілігаючу з західніой страны вежу отворену при земли. Вежа вкрыта є баньом звінченом лямпом, яка збудувана є з осмох боків. Доокола храму добудувано отворены суботы (задашены підтіни характерны для малопольскых костелів). Тота інґеренция міцно зрушыла ґотицкій характер костела. Дальшы зміны были в 1819 році, коли то ремонтувано хор і зміцнено стіны. На памятку того ремонту вырыто дату на єдным з балів на хорі. Пак в 1888 році перебудувано ризницю, а середину храму вірных вкрыто новом неоґотицком поліхромійом. Цілый костел вкрытый є спільным, похылым каленицьовым дахом. Система, в котрій вознесено конструкцию даху на костелі в Санковій, є актуальні єдиным такым приміром на обшыри давной Ґалициі.

В середині находят ся пізноґотицкы порталі і забыткова камінна хрестительниця. Перед I світовом войном мож гын было видіти бароковы олтарі намалюваны через XVI-вічных ремісників і богато прикрашены орґаны. Актуальні в середині мож обзерати пізноренесансовый олтар з початку XVII в. В середній части поміщены сут образы святых: Миколая, Бенедиктина і Антония, а по обох странах уставлены сут статуі свв. Петра і Андрия. На пределли находит ся рельєф з Успіньом Пресвятой Богородиці, а в звінчыню виды святых Пилипа і Якова.

Істория

Село Санкова было локуване в 1364 році подля маґдебуржского права за справом короля Казімєжа Великого. Од того часу постепенно упосажано нову парохію. Костел свв. Пилипа і Якова вознесено в 1520/22 році. Пізнійше розбудовувано го в роках 1819 і 1888, был то його найліпшый час. Обєктом інтересували ся історикы, а тіж артисты, як прим. Станіслав Выспяньскій, Юзеф Мегофер ци Владислав Тетмаєр. Деревяный костел стратил статус парохіяльного в 1885 році для нововознесеной муруваной святыні покорвы св. Осифa.

Костел в ненарушеным стані заховал ся до кінця 1914 рока, коли то до Санковой дошли австрийско-мадярскы войска і заняли 400-річный обєкт, жебы зробити з него стайню. Воякы порозберали стіны і дах, бо шквірковы дошкы потрібны были, жебы ся огріти і шалювати ровы. Товды тіж храм міцно розграблено. Одбудову і реконструкцию зачато в 1915 році під кєрівництвом Тадеуша Шыдловского. Дах вкрыто ґонтами, зреконструувано ризницю і фраґмент поліхроміі, одтворено знищены суботы. В 1930 році костел свв. Пилипа і Якова вписано в державный реґістер памятників.

Друга криза пришла протягом ІІ світовой войны, коли костел зас міцно знищено. До 2000 рока проведено іщы 4 ремонты і реконструкциі. В 1945 році Соспільный Комітет Консервациі Старого Костела в Санковій зробил консервацию головного олтаря. В роках 1953-55 одновлено суботы, вежу і вкрытя даху, а пізнійше амбону і бічны олтарі. Консерваторскы роботы проходили тіж в 1972 році. Остатній ремонт был в роках 1982-84. Роботы доцінили не лем на повітовым рівни, але і медженародным – в 1994 році обєкт выріжнено нагородом Europa Nostra. Окрем того храм выріжнено нагородом ім. Брата Альберта і премійом Міністра Культуры і Штукы ПНР.

В 2003 році костел свв. Пилипа і Якова вписано на список світовой спадковины ЮНЕСКО. Што рока одвиджат го великє чысло туристів, а од недавна обєкт мож обзерати з каждого місця на земли завдякы інтернетовій візуалізациі, яка поміщена є на сайті digitalunesco.pl.