Перед двома декадами вмер Ярослав Зволіньскій, лемківскій діяч і писменник

Минуло 20 років од смерти Ярослава Зволіньского, лемківского діяча і писменника, якій уж в половині 50. років ХХ ст. зачал анґажувати ся в незалежну соспільно-політичну діяльніст серед Лемків на выгнаню.

Зволіньскій лишыл по собі пару публикаций, в тым книжкы, якы односят ся до громадского і політичного положыня Лемків по 1947 р. В 1989 р. был єдным з членів Заложытельского Заряду Стоваришыня Лемків.

З Лемковины на чужыну

Ярослав Зволіньскій вродил ся 31. грудня/децембра 1929 р. во Фльоринці, в родині товдышнього православного дяка. Першы рокы вчыл ся в рідным селі, пак пішол вчыти ся в Учытельскій Семінариі в Креници.

В 1947 р. як більшіст жытелів Лемковины молодый Зволіньскій был выгнаный в рамках Акциі «Вісла» на понімецкы землі повоєнной Польщы. Разом з родином нашол ся на Зеленогірщыні.

На чужыні через пару років вчыл ся на ріжных професийных курсах, а в 1950 р. вступил до Православной Духовной Семінариі в Варшаві. Не зачал ани наукы, кєд же остал в тым самым часі покликаный до войска і направленый до робочых баталийонів. В тым місци треба спомнути, што до тзв. робочых баталийонів найчастійше рекрутували невыгідных комуністичній владі, а тіж часто членів ріжных нацийональных меншын (в такым баталийоні служыл тіж м.ін. Федір Ґоч).

По звільніню зо службы в 1953 р. робил в Державній Гандльовій Інспекциі перше в Суленціні, по році в Шпротаві, а од 1955 р. в воєвідскым інспектораті в Зеленій Горі.

Зеленогірска ґрупа лемківскых патріотів

Рокы 1955-1960 то період великого соспільно-політичного заанґажуваня Ярослава Зволіньского. Зволіньскій был єдным з активных членів зеленогірского середовиска молодых лемківскых інтеліґентів (спілпрацувал м.ін. з Павлом Стефановскым і Ярославом Мереном).

Як член неформальной ґрупы домагал ся од польскых власти, жебы дозволили Лемкам вертати на рідну землю і поправити іх долю. Очывидным было, што тоты діяня, в якых брал участ Зволіньскій, не сподабали ся комуністичным властям.

Постуляты і выступліня голошены зеленогірском ґрупом лемківскых патріотів не сподабали ся i верхушці Украіньского Соспільно-Культурного Товариства (УСКТ). Зволіньскій в своій книжці «Рапсодия для Лемків» детально пише о проблемах, з якыма стрічали ся лемківскы активісты на хвилю перед І Зъіздом УСКТ (Зволіньскій остаточно не брал участи в Зъізді, якій одбыл ся в днях 15.-17. червця/юнія 1956 р. в Варшаві).

Товдышню соспільно-громадску діяльніст поділил подля свойой совісти на дві голузи. «Так тіж іщы перед І Зъіздом УСКТ явили ся два нурты: першый – лемківскій, ревіндикацийый (жаданя позволіня на поворот, зворот ґаздівок та пошкоджыня кривд), і другій – офіцияльный, згідный з політиком партиі (культура, освіта, наука рідного языка)», писал в своій книжці.

Другым з основных цілів зеленогірского середовиска было покликаня незалежной лемківской орґанізациі, яка дбала бы на права Лемків. В маю 1958 р. был основаный Тымчасовый Соспільно-Освітній Комітет Русинів-Лемків. Орґанізация тота домагала ся признаня Русинів польскыма властями за окрему нацийональну меншыну (незалежну од Украінців).

Діяня в зеленогірскій ґрупі остаточно закінчыли ся сильном інтервенцийом офіцийных чынників. В наслідстві того Зволіньскій нашол ся в Кошаліні і в Воєвідскій Кооперативі Працы остал шефом продукциі легкого промыслу на обшыр цілого воєвідства. В 1960-1970 рр. пошырювал своі професийны кваліфікациі. Закінчыл Одежове Технікум, дволітнє Економічне Студиюм і дволітнє Студиюм Економікы Гандлю. В 1986 р. заложыл родину.

Стоваришыня Лемків

Час системовых змін в Польщы дал можніст на тото, што лемківскы діячы наново зачали думати над основаньом лемківской орґанізациі.

Ярослав Зволіньскій то як раз єден з тых, якій брал участ в основаню першой лемківской орґанізациі по падіню комунізму. В 1989 р. ввошол в склад Заложытельского Заряду Стоваришыня Лемків і повернул до громадской діяльности.

Заложытельска стріча, в котрій брал участ, была 5. марця 1989 р. в Ліґници. На зобраню приняли статут і тымчасовый заряд, котрый мал формальні довершыти реєстрациі.

До заряду выбраны были – Андрий Копча – предсідатель заряду, Штефан Косовскій і Петро Трохановскій як його заступці, секретарьом был выбраный Ярослав Горощак, Штефанія Дубец скарбником, а членами заряду остали Ярослав Хомяк, Штефан Дычко, Богдан Ґамбаль, Владимір Горбаль, Тома Молодчак, Миколай Падухович, Митро Русинко і як раз Ярослав Зволіньскій.

Адміністрацийный выділ воєвідского уряду в Ліґници зареґіструвал стоваришыня 7. квітня/апріля 1989 рока.

Творчіст

В 1990 р. Ярослав Зволіньскій перешол на пенсию. В тым часі зачал шырше описувати соспільно-політичне жытя Лемків. Початково кажды два-три рокы публикувал книжку.

Дебютувал в 1991 р. збірком вершы «Знакы часу», а пак в 1994 р. выдал своі польскоязычны спомины – «Rapsodia dla Łemków». В 1996 р. явил ся том документів і фактоґрафічных нарисів «Łemkowie w obronie własnej».

Разом з Ярославом Мереном в 1999 р. опубликували книжку о рідным селі – «Florynka – nasze seło». Остатньом публикацийом была выдана в 2001 р. документальна реляция під наголовком «Bataliony Robocze w Ludowym Wojsku Polskim».

В 1995 р. был принятый до Звязку Польскых Літератів. Вмер 7. червця/юнія 2002 р. в Кошаліні, де і є похороненый.