„Паспортовы Українці“ і новочасна діаспора

Подля офіціалных даных, котры мож найти на сайті Міністерства внутрішніх справ Чеськой републікы, тота держава евідує понад 536 тісяч Українців, котры там довгодобо жыють. Штатістічны даны тым не кінчать. А суть іщі інтереснішы.

Кінцьом септембра того року тот сам резорт інформовав, же о продовжіня дочасной охраны тот рік реґістровало ся понад 320 тісяч Українців. Іде о такзваных біженців. Так само міністерство публіковало резултаты баданя, котре собі дало зробити Центром про баданя публічного мніня Соціолоґічного інштітуту Академії наук Чеськой републікы.

Із тых резултатів выходить, же аж дві третины споминаных біженців із Україны бы хотіло зістати в Чеській републіці і кедь скінчіть война.

Інтересным окрім высше спомянутого є і то, одкыль найвеце україньскых біженців походить. Тоты люди найчастіше походять із Закарпатьской области Україны, аж на другім місці є Харківска область. Значіть, аж так вельо ся не змінило. Як і перед войнов, лем днесь із статусом дочасной охраны, жытелі Підкарпатя ходять на Чехы.

Проблемов такых бадань, або такых реґістрацій, на основі котрых пак державны орґаны мають даякы чісла є, же они реално не звідають ся на народность. Народность є автоматічно приділена подля паспорту. Маєш україньскый паспорт? Єсь про них Українець. Маєш словацькый? Словак. Польскый? Поляк. Лемже мы знаме, же то так цалком не є. Же народность не є державна приналежность.

Можеме ся намагати о то, жебы тоты діаспоры были дві. Україньска і окрема русиньска.

Кедьже найвекше чісло біженців творять люди із Підкарпатя, якбач не буде нихто протестовати, кедь ясно повіме, же в мноых припадах іде о „паспортовых Українців“. А реално то суть люди русиньского, але може і словацького, мадярьского ці не знам якого походжіня. А у великій мірі то будуть Русины, якбач много зукраїнізованых, але бізовно меджі нима найдуть ся і усвідомлены Русины, котрты суть в штатістіках просто Українцями. Бо паспорт.

Векшына з них бы хотіла в Чеській републіці зістати. Ці ся їм то подарить, то не знаме. Але кедь працуєме з можливостьов, же там справды зістануть, пак суть два сценарі.

Можеме ся здалека смотрити на то, як в Чеській републіці выникать велика новочасна „україньска діаспора“. А можеме ся намагати о то, жебы тоты діаспоры были дві. Україньска і окрема русиньска.

Покля хочеме спробовати зреалнити тот другый сценарь, пак нам треба найти єдну одповідь. Мали бы сьме найти одповідь на то, як підпхопити „паспортовых Українців“. Тых, котры суть Українцями лем подля паспорту, але реално то нашы підкарпатьскы Русины.

В ідеалнім світі бы сьме могли тискати на демократічну державу, члена Европской унії – Чеську републіку, жебы і меджі біженцями пошырьовала держава освіту о їх народностных правах, і о тім, же Прага не боронить никому голосити ся ку русиньскій народности, котра є єднов із офіціално признаных в тій державі. Але знаме, же в такім світі не жыєме.

Навеце, Чехы радо носталґічно споминають на „свою“ Підкарпатьску Русь, але реално палцьом не рушыли про Русинів на Підкарпатю цілы десяткы років од зміны політічного режіму, а іщі мають і слабость про Українців.

Значіть, одповідь на то, як підхопити тых людей, якбач буде треба глядати внутрі нашых орґанізацій, тых котры діють в Чеській републіці, але наприклад і в рамках такого форуму, якым є Світовый конґрес Русинів.

Бо покля бы сьме в тім ділі были успішны, якраз в Чеській републіці бы могла выникнути може найвекша новочасна русиньска діаспора, котра бы, нарозділ од родного Підкарпатя, могла там слободно розвивати ся.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.