Пару новосадьскых позначок або не є так злі

Не знам, якбач каждый од засіданя Світового конґресу Русинів чекать дашто інше. Все. Кедьже можу бісідовати лем за себе, далеко од моїх очековань конґрес в Новім Саді не быв. А докінця сповнив дакотры пункты, котры довгодобо мав єм за прінціпіалны.

Курта характерістіка XVII. Світового конґресу Русинів бы звучала якось так: Одбыв ся без векшых незгод, майже в стопроцентній єдности позіцій тых членьскых держав, котры реално на конґресі брали участь.

Чом тых членьскых держав, котры брали реално участь? Бо то, же зо Свереной Америкы не быв нихто окрім честного председы Павла Роберта Маґочія, нам дає два вопросы.

Першый, чом нихто не быв способный прийти? Другый, якы суть властно днесь позіції нашых „америцькых“ братів односно вопросів, котры сьме на конґресі рішыли? На єден і другый вопрос не буду одповідати за них, вірю, же часом пояснять самы.

Но самособов не зістанеме коло куртой характерістікы. Бо на конґресі ся, нарозділ од часів, котры бы сьме могли назвати летарґійов, рішыли важны діла, котры будуть прямити роботу Світовой рады Русинів і характер конґресу в далшім періоді. І кедь собі то дакотры не усвідомлюють, або не видять.

Першов великов змінов, котру уж было мож видіти в посліднім році і пів, є факт, же конґрес перестав „бояти ся“ політікы.

Реалность войны на Україні, а вєдно з тым і укріплены намагы Києва етабловати ся в европскых і трансатлантічных штуктурах, вказала і тым „найнеполітічнішым“, же тадыль путь не веде. Не треба нам конґрес як „културну орґанізацію“. Треба нам політічну силу.

Покля хочеме, жебы Україна была европсков державов, котра дає права вшыткым народам, якы в ній жыють, включно Русинів, пак мусиме перестати, лем як вольночасову актівность помеджі співаня і гуляня, заганяти із склоненов головов писма до Києва, де нам все вернуть тоту саму одповідь, а мусиме звертати ся до одповідных европскых і світовых орґанів і інштітуцій. А то гордо.

За веце як тридцять років ся вказало, же на Україну не фунґовало нич. Про цілосвітове русиньске общество не може днесь быти інша векша пріоріта як то, жебы Русины на Україні здобыли свої права. Жебы Україна вступила до западного світа з Русинами, не без них. І зато про Світовый конґрес Русинів днесь не існує інша путь, як робити діпломацію, лобінґ в европскых і світовых кругах за права Русинів. Значіть, не є іншой пути як „політіка“, і кедь ся того слова дакотры боять.

То, же на конґресі в Новім Саді ся пункты односно той аґенды дістали до резолуції, же вєдно з тым председа конґресу оголосив далшы крокы, просто проґрам, і же проти того нихто не простестовав, є ясным сіґналом, же по роках конґрес, вірю, нашов, чім має быти.

Не є іншой пути як „політіка“, і кедь ся того слова дакотры боять.

Другов великов змінов є факт, же конґрес ся одкрыв. Ексклузівіту конґресу, котрый ся не отворить никому, крітіковав єм, а нелем я, веце раз. Новосадьскы делеґаты заголосовали за меморандум, котрый то мінить.

Меморандум, як часть Станов СКР, быв уже почас конґресу підписаный членьскыма орґанізаціями, лемже він є приступный і нечленьскым орґанізаціям а інштітуціям, котры будуть мати інтерес співпрацовати з конґресом.

То значіть, же конґрес властно вытворив простор про, мож бы было повісти, асоціованых членів. Тот крок є такзваные win-win рішіня. Значіть, выгра про вшыткы стороны.

По перше, співпраца з конґресом уж не є забетонована лем про членьскы орґанізації (хоць ся тым не рішыть, хто має быти членьска орґанізація), але є одкрыта і про далшых. По друге, чім веце орґанізацій, інштітуцій меморандум підпише, тым легше ся конґресу буде їднати з такыма інштітуціями як Рада Европы, ОБСЕ, Европскый парламент ітд., бо конґрес пак може вказовати векшу ліґітімность свого голосу.

Не є марґіналным, же делеґаты прияли великый ерб Русинів. Самособов, каждый бы знав зробити свою верзію, красшу, таку, гевтаку. Великый ерб не мусить быти на вічность у тій подобі, так само як ани наш ерб ці флаґ. Нашы народны сімболы можеме мінити, кедь на то буде пожадавка і обставины.

Но што є важне, то факт, же делеґаты, представителі Русинів з різных держав, вырішыли о тім, же будеме мати великый ерб. Бо не хтось іншый нам має діктовати, ці можеме мати великый ерб, як мать вызерати, але передставителі нашого самобытного народа мають право о тім вырішовати самы. І вырішыли.

Але жебы єм не писав лем позітіва, на што чітатель Медвдідя ани не є звыкненый. Правдов є, же ня мерзить якыйсь брак амбіцій.

Кедь мам повісти щіро, мі не перешкаджать, же Штефан Лявинець продовжує на посаді председы конґресу (уж як рекордман). З председом маю коректны односины і думам, же може і буде ліпше, кедь в започатій корешпонденції з меджінародныма інштітуціями буде продовжати теперь тота особа, котрій уж одписали, і котрій запропоновали стрічі.

Но є про мене дакус несподіваньом, же нихто іншый із Світовой рады Русинів не мав амбіцію кандідовати на председу. Ту ся пак треба задумати над тым, чом. Бо покля не мають жадных амбіцій, пак є леґітімный вопрос, нашто властно хотять быти в раді.

Фактом є, же Лявинець бы якбач выграв і кебы мав протикандідата. Теперь і з моїм голосом. Але тот демократічный елемент выберу з холем двох людей мі особно браковав. А не думам, же лем мі. І мам надію, же молодшы членове рады будуть інтензівно думати два рокы.

Вернийме ся ку куртій характерістіці конґресу. Іщі куртша як на початку бы была така: Не є так злі, было гірше.

Но є што робити. Конґрес ня інтересує, покля хоче рішыти прінціпіалны діла. Теперь ня інтересує. Што не значіть, же ся то не може змінити.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА