На початку септембра быв на посаду міністра загранічных діл Україны выменованый Андрій Сибіга, котрый вычеряв Дмитра Кулебу. На кінцю того самого місяця уж навщівив столицю Мадярьска, жебы бісідовати із своїм резортным партнером Петром Сійярто.
Знова, самособов, ішло о вже ноторічно познаты темы, котры ся мали обговорити. Меджі іншым охрана прав народностных меншын на Україні. Тот вопрос є про Мадярів важным передовшыткым з боку охраны свойой меншыны на Підкарпатю, і ґарантованя їй прав, котры в минулости мала, а од 2014-го року ся їй все, нелем їй, обмеджовали.
На тім бы не было нич незвычайне. В Будапешті довгодобо одкрыто бісідують о тім, же будуть блоковати інтеґрацію Україны, покля Київ не выповнить пожадавкы, котры Мадяры в ділі народностных прав мають. Што аж таке звычайне не є, то є інформація, ку котрій єм ся дістав.
На стрічі Сибігы і Сійярто мало одзвучати, же вшыткы темы односно меншын мож одкрыти, але не тему Русинів. Тота тема має быти про Київ заперта. Значіть, не выїднавать ся о ній.
І кедь не можеме потвердити ани дементовати тоту інформацію, і діставаме ся „на воду“, кедьже єм інформацію дістав од чоловіка, до котрого маю довіру, предсі лем мі не дасть не зробити холем пару позначок.
Зачнийме позітівно. Покля таке штось одзвучало на стрічі тых двох резортных партнерів, пак ясне діло, же тема признаня прав Русинів, ці з єдного, другого або з обидвох боків резонує. На тім бы сьме позітівны справы закінчіли. Мож перейти на тоты неґатівны.
Абсолутно про мене не є несподіваньом, же таке штось могло выйти з рота нового міністра загранічных діл. Україна бы тым лем потвердила, же наперек тому, же із себе іде робити европску державу і цілый світ єй в тім має помагати, є все тов самов недемократічнов державов, наслідником націоналістічно-комуністічного міксу, котрый має далеко од розуміня западных демократічных цінностей.
Не знам, ці особы, котры были контактованы Світовым конґресом Русинів, мають память акварійной рыбкы.
Но крітіка бы не мала іти лем напрямом до Києва. То бы в тій хвілі было дуже неправилным. Бо крітіку собі уж днесь заслужыть і хтось іншый.
По перше, без огляду на то, ці така бісіда о Русинах проходила меджі мадярьскым і україньскым міністром, є ясне, же Україна не зробила за цілый час „выповняня“ інтеґрачных пожадавок односно прав Русинів нич. Абсолутно нич. І звернула на то увагу дакотра членьска держава Унії? Самособов, же ніт. Ани Прага, котра так любить носталґічно споминати на часы, коли Підкарпатьска Русь была їй.
По друге, Світовый конґрес Русинів в попередніх двох роках веце раз комуніковав з Европсков унійов і з далшыма меджінародныма інштітуціями, жебы пояснити русиньску сітуацію на Україні, і жебы звернути увагу на порушованя прав Русинів. Окрім того, же были онлайн стрічі, же пришли даякы одповіді на писма, чув хтось о даякім публічнім тиску на Київ із боку тых, з котрыма конґрес їднав? Кедь ся такый найде, куплю фляшку.
Значіть, і без того, жебы сьме на сто процент знали, ці споминана дебата на тему Русинів была меджі міністрами Україны і Мадярьска, можеме сміло сконштатовати, же Україна собі далше робить свою протирусиньску політіку, а демократічный Запад то нияк не інтересує.
Не знам, ці особы, котры были контактованы Світовым конґресом Русинів, мають память акварійной рыбкы, і жебы дашто досягнути, треба їм то нонстом припоминати, або то просто лем іґнорують, і кедь грають театер, же ніт. І не знам, ці є гірша перша можливость або тота друга – іґнорація.
Певный єм лем в єднім ділі. І то в тім, же покля за права Русинів не будеме войовати вшыткыма средствами без перервы мы самы, пак за нас войовати не буде якбач нихто. А уж нияк нє акварійны рыбкы.
Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.