Генрик Оскар Кольберґ вродил ся 22. лютого 1814 рока в Пжысушы, в опочыньскым повіті. Был сыном прибывшого до Польщы з Прус в 1796 році інжынєра картоґрафа Юлия Кольберґа і вродженой під Варшавом Кароліны Меркер, котра походила з французской родины.
В роках 1923-1830 Оксар вчыл ся в Варшавскым Ліцею. Учениками той школы были тіж його братя Вільгельм і Антоні. Рівночасно з едукацийом в ліцею вчыл ся грати на фортепіано, найперше в Т. Ґлоґовского, пак в роках 1824-1830 в Ф. Веттера як тіж в Й. Ельснера.
Рік 1830 кінчыт молодячий період в жытю Кольберґа. Молодий Оскар зачынат роботу урядника, рівночасно продолжат музычны студиі в І. Ф. Добжыньского, К. Ф. Ґірсхнера і К. Рунґенгаґена в Берліні. По повороті до Варшавы вчыл музыкы. Спочатку вязал своє будуче з композиторском карєром. Окрем вокально-інструментальной лірыкы, в центрі його заінтересувань оставала фотрепіанова музыка. Особливе значыня мают його мазуркы і куявякы, котры навязуют до народных мотывів, обнятых во вчасноромантычным стилю “бріллант”. В 1853 році одбыла ся премєра його оперы Король пастырів. З часом Кольберґ лишыл композиторску творчіст і направил своі заінтересуваня лем в сторону документуваня фолкльору.
Уж під конец 30. років зачал записувати пісні і народны мелодиі. До 1840 рока зобрал парусот записів пісен. В 40. роках выдал тіж першы збіркы народных пісен перезначеных до співу. Од 1845 рока 12 років робил як урядник в заряді варшавско-віденьской желізной колеі. Рівночасно піднял систематычны тереновы досліджыня, початково на Мазовшы, з часом обнял нима територию давной Річыпосполитой.
Кольберґ спілпрацувал з варашвскыма часописами, предовшыткым з редакцийом Варшавской Бібліотекы, котра становила літерацко-інтелектуальний сальон. Был спілредактором Повсядной Енциклопедиі С. Орґельбранда, опрацувал для того выдавництва більшіст гасел посвяченых музыці.
В 1857 році выдал Пісні польского народа (Pieśni ludu polskiego), в котрых містило ся 400 баллад і тілько само танцувальных мелодий. Тота збірка, в котрій народна музыка подана была в акустычній формі, без гармонічного опрацуваня, остала уж товды высоко оцінена. В 1865 зачал реалізувати опрацуваний плян зобраня джерел для новой ділины наукы – етноґрафіі. В тым самым році вказала ся перша част його діла Нарід. Його звыкы, спосіб жытя, бесіда, переданя, пословиці, обряды, забобоны, забавы, пісні, музыка і танці (Lud. Jego zwyczaje, sposób życia, mowa, podania, przysłowia, obrzędy, gusła, zabawy, pieśni, muzyka i tańce). Консеквентні реалізувал тоту нову концепцию през сериі реґіональных моноґрафій, творячых сумарычний образ XIX-вічной народной культуры.
В роках 1867-1869 выдал Куявы як серию III i IV Народа…, трактуючы тым самым Пісні польского народа з 1857 рока як серию І і Сандомєрскє як серию ІІ свойого діла. Без результатів глядал фінансового спертя для своіх досліджынь. Брак материяльного спертя для едициі, політычна ситуация в Польскым Королівстві по січньовым повстаню, як тіж обітниця субвенциі зо стороны Краківского Наукового Товариства, причынили ся до выізду з Варшавы на все в 1871 році.
Оскар Кольберґ замешкал під Краковом. Близкіст Кракова, звязок з його науковым середовиском, автономия Ґаліциі (тіж в обшыри культуры і наукы), сотворили ліпшы можности роботы. В 1873 році остал членом кореспондентом Академіі Знань, а пак ведучым Етнолоґічной Секциі Антрополоґічной Комісиі Академіі. В 1878 році поіхал на світову выставу до Парыжа. За своі выдавництва, експонуваны в етнографічным ділі австрияцкого павільону, отримал бронзовий медаль. Был то період інтенсывных досліджынь в просторі науковой і едиторской роботы. Вюл досліджыня в Великопольщы і на Поморю, а тіж в цілым австрияцкым заборі од Малопольщы по Поділя і Покутя. В часі побыту в Модльніцы вказали ся наступны томы Народа… м.ін. Краківскє, Великє Познаньскє Князівство і Люблиньскє, спілфінансуване Академійом Знань.
В Модльніцы жыл до осени 1884 рока і одтале перенюс ся до Кракова де жыл і робил в барз худобных обставинах. Остатню дослідничу подорож одбыл в 1885 році в Саноцкє і Перемышльскє. В роках 1885-1890 опубликувал моноґрафіі: Кєлецкє, Радомскє, Ленчыцкє, Мазовше і Покутя, як тіж першу част Калішского і Холмского.
Оскар Кольберґ вмер 3 VI 1890 рока, похоронений остал на Раковицкым Цмонтери в Кракові. По його смерти з лишеных през него материялів Коперніцкій здолял выдати другу част Холмского і Перемышльского. На початку XX-го столітя Й. Третяк выдал іщы Волынь, а С. Удзєля Выжній Шлеск і Тарнів. Остальны материялы лишыли ся в рукописах аж до піднятя едициі Вшыткых діл Оскара Кольберґа. Опубликуваны Кольберґа томы Народа… і Етноґрафічных Образів, як тіж лучены в манускрыптах материялы становлят безцінне джерело істориі народной культуры. Опрацуваньом і выданьом той спадковины занимат ся Інститут ім. Оскара Кольберґа в Познані. Дотепер вказало ся 85 томів Вшыткых діл. Посеред них і тоты, котры обнимают част Лемковины і обшыр Підкарпатской Руси.