Оптанты – Fatamorgana. Анна Гудак з Фрічкы (2 част)

Анна Гудак належыт до того поколіня, за якє выбір уж зробили іх родичы. То они рішыли лишыти рідну Фричку, свою Пряшівщыну і поіхати в чужий, незнаний край ― на Волынь. Они глядали раю на земли, а пак на чужыні споминали жытя во Фричці, яко в раю…

Пішли за земльом ― земльом, ліпшом, як дома. І была ту прекрасна рівнина, і землі Гудакы достали дост, такых чорноземів ниґда во Фричці не было. Але кєд бы они знали, кілько коштувала пак іх дітям тота fatamorgana! Як трудно было вчыти ся в радяньскій школі, як гірко было, коли діти оптантів высмівали ачий сельскы продавчыні і не хотіли ім нич продати, як тяжко было зробити ся своіма в новым, часто ворожым середовиску! Помагала лем надія на Бога і віра, міцно вкоренена іщы там, в Бескідах.

Коли Анна Гудак оддала ся, народила діти і звала ся по мужу уж Вельчік, муж як рах зробии выбір за ню і за них: не вертати домів. Не вертати на Пряшівску Русь. Не вертати і товды, коли інчы вернули. А днеска уж пізно… Зато пані Анна тепер оповідат історию свого жытя для тых, хто може днес зробити подібну омылку в своім жытю. Хоц в світі шырит ся ґлобалізация, хоц легко тепер всядиль вандруєме і сме звязаны інтернетом ― а подумайте же не єден раз, кєд глядате даґде працы ци ліпшого жытя і хочете лишыти рідну землю. Може, не раз пошкодуєте о тым так, як Руснакы-оптанты…