Одрехівскы спомины Гелі Завійской – 70 процент – субота, 20.00 год.

Ниґда-м не виділа, як то было ― як жыли колиси Лемкы на Лемковині. Зато іду до тых найстаршых. В іх памяти пребыват цілий тот світ, якій сме стратили. Ачий, коли в оповіди неє карколомных сюжетів, все приємні през свого респондента войти в тото село ― іщы жыве, іщы лемківскє… Тым разом ― в Одрехову.

Старшы Лемкы ділят своє жытя на дві части: до переселіня і по ним. В днешньой респонденткы тот поділ має і особливу прикмету. Дома она была Гельком Завійском, при выгнаню Олену записали Галином. В Радяньскій Союз вошла уж з новым іменом. Гельком была лем в своій родині. І вшыткы в Бережанах єй знают уж як Галину, по мужу ― Мостраньску. Оповіст о своім селі двояко: і як дорослий чловек, і як мале дівча. І в тым все єст особливий чар.