Од здобытя прав до здобытя почливости

Окрім того, же быв вольный день і дакотры може знова коментовали, же подля нового закона суть склепы заперты, 29-го авґуста собі Словакія припомянула єдну із найвызначнішых річніць свойой історії – 74-ту річніцю Словацького народного повстаня.

Сценарь є каждый рік тот самый. Черяють ся лем выступаючі в рамках културного проґраму і  представителі властей. Но тоты не каждый рік, лем по выборах, або реконштруцкїї влады. Вшыткы наступлены в ареалі Музею Словацького народного повстаня в Баньскій Быстріці. Покля суть там вшыткы трьоми найвысшы конштітучны чінителі, приговорять ся. Даколи є то властно таке політічне змаганя, хто ся приговорить ліпше, кому то принесе векшы сімпатії у людей, хто на тім припадно вытріскать іщі і якыйсь політічный капітал. Меджі тым музика, співанкы, такы, жебы не было до танця, жебы то было пєтне, достойне. Не є то предці сельска забава, а припомянутя собі, кедь Словаци, з допомогов далшых народів, зробили тот найважнішых крок почас Другой світовой войны, поставили ся проти фашізма і вдяка тому были на боці переможців, не тых, котры програли.

Тот рік то не было іншак. Были приговоры. Знова, може іщі інтензівніше напрямены на то, же не смієме зохабити новодобых фашістів, жебы перекручали історію, спохыбньовали значіня повстаня, жебы докінця бісідовали, же повстаня была зрада свойой державы, значіть, жебы было ясне, фашістічного Словацького штату. Фашісты в парламенті, то робить своє і є днесь каждому роздумуючому політікови ясне, же на проблем фашізма треба звертати увагу і поясняти людям, чому давають на політічнім семафорі зелену, кедь дають голос у выборах фашістам.

І теперь презідент, председа парламенту і председа влады споминали на тых, котры в повстаню брали участь, споминали, же треба одкрыто повісти і дяковати і вшыткым далшым народам, котры ся до того процесу залучіли.

Єдиный, хто спомянув, же треба дяковати і Русинам, быв председа парламенту Андрей Данко. Но скоріше як досправдове одношіня Данка ку Русинам за тым виджу то, же як раз його націоналістічна партія уж доста довгый час має намагу польовати на кандідатів а тым і на голосы людей в русиньскых реґіонах. Ідуть выборы, комуналны, треба знати, што повісти. На Русинів не спомянув собі ани председа влады Петер Пеллеґріні, ани презідент Андрей Кіска. Но і як раз при презідентови то была може найвешка хыба. Бо тот выраховав дакілько народів, котры брали участь на повстаню, а Русины зістали лем в словах „і далшы народы“.

Звідам ся сам себе, ці є такый проблем, і то дотулять ся вшыктых представителів державы, і цілого політічного спектра, при такых нагодах спомянути, кедь уж не вшыткы народы, котры брали участь на повстаню, холем тоты, котры творять автохтонне неселіня державы, яку репрезентую? Но і в припаді Русинів є може проблем дакус глубшый.

Є правдов, же по 1989-ім році сьме поступно в посткомуністічных державах, в котрых сьме перед тым „не існовали“, здобыли свої права, з вынятком „европской“ Україны, і днесь маєме нормалны обставины на то, жебы жыти, жебы ся розвивати. Хоць різніці в леґіслатівах окремых держав самособов суть. Але сьме на тім „добрі“, мож бы было повісти. Но іщі все можеме видіти, же якось на нас забудуть ту, там, при тій нагоді, при тамтій нагоді. Хоць маєме свої права, не робить державам проблем, же діють і орґанізації, котры талабають по нашых правах, котры діють проти тых правах, а тым властно і проти того, што признала держава Русинам. Протирусиньскы українізачны орґанізації не мають проблем діставати грошы на свої проєкты, діставають простор і в державных медіях. Прикладів бы было много. Значіть, забыти на Русинів при такых принагодах, є властно лем часточков мозаікы. Мозаікы, на котрій є зображеный єден важный проблем.

Мы сьме, правда, здобыли свої права. Нихто нам нич не боронить. Но іщі все сьме не здобыли почливость. Іщі все є якось можливе тото, што бы в припаді іншых меншын выкликало ґрявк медій. Медії в Польщі, на Словакії не рыдають, же хтось перекручать історічну правду о Русинах, спомяньме собі на табліці ку річніці Акції Вісла, же ся на них забывать, же мають право на свій погляд на історію і право стояти собі за тым, як то тоты самы медії роблять в припаді іншых.

Є час, жебы сьме зачали робити як раз на тім. Жебы державы, їх представителі, медії, людьскоправны актівісты зрозуміли, же мы не з тіста вывальканы, котрых собі будьхто може выформовати як хоче, положыти де хоче і кедь на них забуде, нич ся не діє. Сьме народ, котрому по крестній дорозі ку здобытю своїх прав іщі бракує холем дакус почливости. Жебы му „невинным“ недостаточным честованьом не талабати по правах.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА