…Дивне вражыня справлят на каждого зруйнуваный костел в селі Великій Ходачків коли Тернополя. Такій сой камяний дінозавр, якій видно здалека… Спочатку приходит на гадку, же то будівля з прадавных часів, але коли придеме близко, видиме, же храм выглядат дост модерні. І робит ся страшно… Страшным символом стоіт тот костел посеред села…
Лемкы, што были выселены гев з Польщы, виділи, як покус руйнувано святыню. Не знали скорше іщы такого святотатства… І думали о церковцях в своіх полишеных селах: ци не руйнуют так само і іх храмы? А высівяне найперше думали о своій церкви, о каплици на горі Явір…
Бесідуєме о храмах – тых, же стоят на земли і роснут до неба, і тых внутрішніх, в нашых душах. Бесідуєме о Матінці Божій, котра пришла на гору Явір в 1925 році. Бесідуєме о земли, але робиме проеєцию на небо.
Така бесіда вышла в нас днес з Єфрозином Кулик (з дому Корін), котра вродила ся в Высові в 1929 році. Она памятат дост дуже, а передумала іщы більше. І вартат тото послухати…