О лемківскым перекладі в часописі «Przekładaniec»

В найновшым номері наукового часопису Ягайлоньского Університету «Przekładaniec» мож прочытати дописы, котры односят ся до тлумачынь в обшыри марґінализуваных языків, такых як лемківскій, шлезскій, кашебскій, вілямівскій, ромскій ци підгаляньскій.

О лемківскых перекладах статю пн. «Меншыновый переклад / переклад меншыны – лемківскій транслятолоґічный простір» написала др габ. Олена Дуць-Файфер, проф. ЯУ.

«Выбрала єм двох тлумачів, якы репрезентуют одмінны обшыри і концепциі перекладу та культурову іммерсию. Чытаючы ефекты іх творчого діяня і односячы іх до формуваных значынь тлумачыня, спрібую створити образ лемківскых перекладів выплетеных з вельох ниток, вытягненых з культурового ґрунту і выкликів, котры выплывают з іх соспільного позицийонуваня» – пише проф. Олена Дуць-Файфер во вступі.

Мурянка і Криницкій

Tекст «Меншыновый переклад / переклад меншыны – лемківскій транслятолоґічный простір» анализує не лем выкликы, якы стоят перед тлумачами в обшыри загороженых/загыбаючых языків, але тіж ролю перекладу в формуваню меншыновой достоменности.

Статя представлят анализу трансляторской практикы в лемківскій спільноті, з особливым увзглядніньом творчости Петра Мурянкы (Петра Трохановского) – выдатного поеты і тлумача, якій в своіх перекладах хоснує стратеґію «лемківщыня» тексту.

«В перекладах Мурянкы видно тіж, як свобідні тлумач оддає суть, змінят окрисліня так, жебы не были копіюваньом слів з ориґіналу, але брали з глубины лемкіского языка». Дуць-Файфер анализує Мурянкове тлумачыня польской поезиі, о котрым пише, што «знаменитый літературный, культуровый і музичный слух дозвалят му аж і найбарже скомпликуваны і зложены стихы перенести на лемківскій язык так, жебы – не без основ – ствердити, што трафлят ся му “зліпшыти” ориґінал».

Пише тіж о внутрішніх трансляциях. Іде ту головні о тлумачыня на сучасный лемківскій язык ХІХ-вічной літературы авторства лемківскых писменників писаной, подля практикы товдышніх ґалицийскых Русинів, в язычію. Окрема част допису єст о «ориґінальным тексті написаным як тлумачыню». То розважаня до автобіоґрафічной книжкы Мурянкы «А Wisła dalej płynie».

В дописі проф. Дуць-Файфер омавлят тему перекладів урядовых документів, науковых текстів та дітячой і світовой літератуы, што вказує, як вельовымірове може быти тлумачыня в контексті меншых языків. Авторка звертат увагу на парадокс звязаный з тлумачыньом формальных текстів – з єдной страны підносит то престіж языка, з другой може вести до його надмірной формализациі і оддаліня од натурального хоснуваня.

В дальшій части статі Дуць-Файфер пише о трансляторскій сериі тлумачынь з чужой літературы на лемківскій язык – Ґолем Сериі, выдаваной Стоваришыньом Лемко Тавер. Автором вшыткых перекладів єст Петро Криницкій.

«Маме гев інчый тип тлумача, з інчым варштатом, ідейом тлумачыня. Криницкій не єст філолоґом, єст архітектом, котрый, як сам твердит, рішыл провірити ся в обшыри языковых здібности. Перевюл до шуфляды легкій в своій оціні текст Малого Прінца і згодил ся на пропозицию його публикуваня. (…) Криницкій до тлумачыня підходит як професийоналиста, діє систематичні, рыхтує варштат, дефініює трансляторскы выкликы при даным творі» – характеризує Криницкого проф. Дуць-Файфер. Дотепер печатаных в книжковій формі, а переведеных Криницкым было шіст книжок. Найновше тлумачыня – «Алісины пригоды в Чудержаві» во фраґментах, публикуване єст в часописі «Бесіда».

В тій части статі нашла ся тіж гірка констатация, што до популярности і заінтересуваня тлумачынями серед чытачів. Як пояснят авторка допису «тяжка конфронтация з браком шыршого заінтересуваня чытачів єст вписана в меншыновый контекст (не звертаючы увагы на факт ґенеральной кризы чытальництва). Векшына бо членів спільноты прочытат тоты знаны творы по польскы, зато же в языку, в котрым отримали освіту, свобіднійше ся чуют в обшыри лектуры» – подає Дуць-Файфер.

Тема номеру: мікроязыкы в перекладі

Статя проф. Олены Дуць-Файфер вписує ся в шыршый темовый контекст нового нумеру «Перекладанця», якій посвячено проблемам мікроязыків в перекладі. В нумері нашли ся тіж інчы інтересуючы дописы, м.ін. «Тлумачыня Вілямовиц. Переклады на вілямівскій язык в ХХІ столітю з автоетноґрафічной перспективы» авторства Тимотеуша Круля ци Ганны Макурат-Снузік «Гыбридова натура перекладу як дорога звекшаня языковых ресурсів і стимулюваня розвитку мікроязыків. На примірах тлумачынь на кашебскій і шлезскій языкы».

Найновшый номер «Перекладанця» вказує, же мікроязыкы, хоц часто марґінализуваны, то сутьовый елемент лінґвістичного краєевиду. Переклад не лем дозвалят ім фунґувати в ґлобальным світі, але помагат в ревітализациі і підпераню свідомости хоснувателів. Зміст часопису вказує, што меншыновый переклад не єст уж нішовом темом, а стає ся основном в дискурсі о языковій і культуровій ріжнорідности.

Новый номер «Перекладанця» єст доступный онляйн, а в друкуваній версиі в выбраных академіцкых бібліотеках.