Нова публікація представлює світову театралну класіку по русиньскы

В тых днях дістала ся нам до рук нова публікація, котру выдало Выдавательство Пряшівской універзіты під назвов Театер Александра Духновіча: 30 років, выбор із репертоара.

Книжка, котру ушорили двоми літературознателі з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові – Валерій Падяк і Михал Павліч, першый раз друком приносить тексты світовой театралной класікы.

На початку были Турок і Сисак

Кедь в остатнім часі зачали выходити деякы переклады світовой літературы, стрітили сьме ся і з такыма высловами, же конечно выникли першы переклады такой літературы в русиньскім языку. Но то ани здалека не є правдов.

Кедь бісідуєме о новодобых перекладах світовой класікы до русиньского языка, пак мусиме ся вернути до 1980-ых років, коли до втогдышнього Україньского націоналного театру в Пряшові приходить за драматурґа Василь Турок-Гетеш, єден із пізнішый головных героїв русиньского возроджіня по 1989-ім році, першый председа Русиньской оброды і Світовой рады Русинів, а директором театру є в тім часі Ярослав Сисак

Турок вже в другій половині 1980-ых років доказав просадити, і вдяка підпорі Сисака, же ся на сцені україньского театру появили пєсы „на діалекті“, котры сам переклав до русиньского языка.

У 1990-ім році театер офіціално мінить назву на Театер Александра Духновіча і став першов професіоналнов русиньсков театралнов інштітуційов по паді комуністічного режіму. Уж в тім році можеме ся стрітити і з першым русиньскым перекладом світовой класікы. Ішло о переклад Мандраґоры од Ніккола Макіавеллі, котрый робив Ярослав Сисак.

Театер по зміні свойой назвы зачав грати лем по русиньскы і пєсы світовых авторів стали, окрім іншых пєс, репертоаром русиньского театру.

Так театрална публіка могла за 30 років видіти „у Духновіча“ Ґоґоля, Зощенка, Толстоя, Йонеска, Чехова, Шіллера, Шекспіра, Достоєвского, Естера, Дуррематта, Жаррі але і многых далшых. О многы переклады (включно Шекспіра) старав ся аж до смерти Василь Турок-Гетеш, многы робив Ярослав Сисак, котрый з театром співпрацує доднесь.

В театрі на перекладах за тот час вже робило веце людей, но найосновнішым є, же тота інштітуція за цілы рокы вытворила десяткы перекладів (3, 4, 5 премєр за сезону). І так ся світовы тексты діставали вдяка театру ку русиньскій публіці. Притім, а то треба підкреслити, першы такы тексты были уж в часі, коли іщі ани не быв кодіфікованый язык, ці коли не было ясне, яка русиньска доля по паді режіму реално буде.

Уж было на часі

Каждов закінченов театралнов сезонов ся так природно збогачовав фонд світовых, російскых, словацькых, чеськых ці сербскых пєс, котры мали свій русиньскый переклад.

Валерій Падяк, котрый є єдным із едіторів публікації Театер Александра Духновіча: 30 років, выбор із репертоара, і котрый довгодобо занимать ся в рамках свого баданя і русиньскым театром а драматурґійов, вже давно мав тугу выдати пєсы, котры ся за тоты рокы в театрі назберали, кедьже вшыткы зіставали дотеперь в рукописах в театралнім архіві. Падяк барз добрі зрозумів, же театер скрывать скарб, котрый треба вытягнути на світло світа і в книжній подобі, котра ту „зістане“.

Нажаль, все штось до того пришло і так ся выданя такой публікації посувало. Аж дотеперь. І мы можеме повісти, же уж было на часі, жебы така книжка узріла світ.

Хоць іде о веце як 370-сторінкову книжку, едіторам ся до ньой подарило дістати лем малу частиньку з того, што за 30 років Театер Александра Духновіча представив на своїй домашній сцені, але і на сценах културных домів русиньскых сел, на загранічных сценах, фестівалах.

Цілково в публікації найдеме девять пєс зо світовой драматурґії, з російской, словацькой, але і орґініналны русиньскы пєсы. Дістанеме ся ку текстам Шекспіра, Кафкы, Достоєвского, Чехова, Кукучіна, Горака, Папаргая і Турока.

Окрім споминаных текстів театралных пєс найдеме в книжці і вступну часть, котру приготовив Валерій Падяк, під назвов Театер Александра Духновіча: Цітадела русиньского духа.

А кому то треба?

Мож собі дати вопрос, кому така книжка потрібна? Ці лем про даякых фаховців, театролоґів, літературознателів? Ніт.

Окрім того, же дана публікація може служыти высше споминаным, но она так само є про каждого любителя літературы і театру, котрый собі світовы творы хоче прочітати у своїм материньскім языку. А тота книжка має і далшый аспект.

Выданьом той публікації Русины уж нелем на сцені театру, але і в подобі друкованого тексту, котрый буде доступный „навсе“ у бібліотеках, доказують, же русиньскый язык є рівноцінный, же є доста богатый, так як і іншы языкы, жебы мож было в нім робити „велику културу“ – театер, літературу світового формату, же наш язык не є о нич меншый, біднішый, жебы в нім не мож было чітати ці грати Гамлета або Дона Кіхота.

А доказують же тот язык такым быв уж давно передтым, як сьме ся дочекали нашого офіціалного вызнаня, і як нам было уможнено кодіфіковати наш літературный язык. За тоту публікацію бы мала од народа іти велика подяка і вірю, же собі найде своїх чітателів у шырокых русиньскых кругах, не лем у академіків.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА