Перед двома роками была першыраз передана в Ужгороді Премія Михаіла Лучкая, русиньского священика, історіка, языкознателя і народного будителя. По двох роках, кідьже такый быв встановленый період передаваня, єй вчера, 13-го януара 2016 р., єпарха Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії владыка Мілан Шашік передавав по другый раз.
Михаіл Лучкай, властным меном Михаіл Поп, є вызначнов особностьов русиньской історії. Із його ціложывотной хосенной роботы бізовно треба спомянути, же быв автором нашой ґраматікы, яку написав у 1830-ім році по латиньскы, і же написав так само і Історію карпатьскых Русинів. По русиньскы выдав проповіді. В Історії карпатьскых Русинів мав Лучкай ясно в тім, же Русины суть автохтонным населіньом карпатьского реґіону, і же хрістіанство Русины приняли у 860-тых роках од свв. Кіріла і Методія.
Назвати даяку премію по вызначнім чоловікови, то серьйозна справа. Выбераня лавреатів на таку премію бы потім не мало быти лем о тім, ці має чоловік даякы вынятково културны, науковы ці будьякы заслугы, а мало бы быти і о тім, ці є достойный быти нагородженый премійов з меном той вызначной особности. Іншак ся може вартость той премії і головно мено особности, по котрій є премія названа, легко і неґатівно девалвовати. Може то быти аж ображіньом.
Так, як собі тяжко представити, же премію за еколоґію дістане якась нафтова компанія, о то веце собі не знам представити, жебы будьякый, хоць і добрый, автор або културный діятель быв нагородженый даяков премійов названов по словацькім будительови Людовітови Штурови, кідь при вшыткій своїй професіоналности бы быв знамый і тым, же має протисловацькы позіції. Што не є можиливе при менах особностей іншых народів, є можливе при русиньскых особностях.
Вчера была передана Премія Михаіла Лучкая ґрекокатолицькым єпархом в Ужгороді двом лавреатам. Єдным із тых лавреатів є Олександр Гаврош. Не знам, но як раз тот чоловік бы міг зо вшытков почливостьов дістати Премію Авґустіна Волошина, кібы така была, но не премію названу по Лучкайови.
Гаврош довгый час є знамый тым, же стоїть на дословно протирусиньскых позіціях. Кібы стояв на україньскых, было бы пів біды, лемже його позіції суть протирусиньскы. Є то знамый молоток на Русинів, котрый не знать нич інше, як без реалных доказів обвиньовати Русинів зо сепаратізма, называти Русинів, же то суть лем „політічны Русины“, но досправды суть то подля нього вшыткы Українці і так далше. Кідь быв Лучкай вызначным історіком, Гаврош є точным антонімом, бо є то фалзіфікатор історії, фалзіфікатор сучасности і маніпулатор з тым вшыткым повязаных фактів.
В його, думам, остатнім каментарі на сайті україньской редакції Радіа Свобода, де собі з часу на час радо копне до Русинів, писав о 25-ох роках „політічного русинства“, котре подля нього стоїть на місці і нич не доказало. Якось забыв Олександр Гаврош написати, же Русины за 25 років кодіфіковали язык, же выбудовали професіоналны інштітуції – театер, ансамбель, музей, інштітуції на універзітах, же выбудовали властны медії, же їх кількость при переписах наростать… Як раз при медіях маніпуловав найліпше, кідь писав, же на сайт Світового конґреса Русинів, котрый быв довгодобо дякуючі веджіню конґреса в коматі, і теперь є уж якбач неіснуючій, ходить по пару десяток людей. Но не написав нич о тім, же існує наприклад портал lem.fm, де денно входить холем на єдну статю міджі 700 аж 800 людей – значіть 700 аж 800 оріґіналных IП адрес із цілого світа. Но і могли бы сьме продовжовати…
Кідь Мукачівска ґрекокатолицька єпархія під веджіньом владыкы Мілана Шашіка вырішыла, же буде передавати премію названу по Михаілови Лучкайови, мало бы ся ку тій премії приступати з боку єпархії серьйозно. Владыка і священици бы мали знати, же їх єпархія была заснована і творена Русинами, же є тота єпархія доднесь в Римі записана як „русиньска церьков“, і же Михаіл Лучкай, быв вызначнов особностьов Русинів, котра о Русинах писала як о автохтоннім народі в Карпатах. Выбераня лавреатів той премії бы тому мало зодповідати. Нагороджіня Олександра Гаворша, протирусиньского журналісты, премійов, яка несе мено Лучкая, є девалваційов мена Михаіла Лучкая, є то высміх Русинам і важне ображіня Русинів. Таку премію, нажаль, уж не можу брати серьйозно.
Звыкне ся бісідовати, кідь дахто дашто неправилне зробить, же хтось, хто є уж по смерти ся мусить в гробі обертати. Кідь бы дашто таке было можливе, же ся мож в гробі обернути, потім не знам, ці вчера в Ужгороді не было чути чудны звукы коло Преображеньского храму, де є Лучкай похороненый.
(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА