Неподареный театер

Хоць розділіня Чехословакії не было вольов людей, але кшефтом двох політіків, котры хотіли ґаздовати каждый по свому і на своїм, покійный і приятельскый розпад державы в тых часах, коли наприклад в бывшій Югославії ся тяжко бойовало, обдивльовав цілый світ.

Братьскы народы, як ся все бісідовало меджі Чехами і Словаками, зістали братьскыма, і кедь прямованя тых двох держав не все было єднакым.

Покля Чеська републіка мала при каждій політічній ґарнітурі ясно в тім, же хоче быти членом Европской унії і Североатлантічной аліанції, а робила про то вшытко, часы премєра Владиміра Мечіара, і кедь офіціално прозападна і проатлантічна політіка была декларована, гнала Словакію скоріше на Выход. Приходили діпломатічны ноты, бісідовало ся о Словакії як о чорній дірі, а проґноза была і така, же можеме скінчіти як Білорусь.

Наконець, тадь Словакія ани не была прията до НАТО у 1999-ім році вєдно з далшыма країнами ґрупы V4, значіть із найблизшыма партнерами, але аж пять років пізніше, а влак до Европской унії сьме так само ледво стигли, і то вдяка тому, же пришла проевропска і прореформна влада Мікулаша Дзурінды. Старчіло, жебы владу поскладав і у 1998-ім році Мечіар, а вшытко могло быти іншак.

Наперек тому вшыткому, наперек реалности, же в державі єден час демоловала ся демокрація і правна держава, братьскый народ Чехів своїх меншых братів Словакії ниґда не одшмарив. Прага помагала і в тім, жебы Словакія стигла інтеґрацію. А головно, ниґда не перервали ся створены традіції, котры были ґестами, якы мали вказовати, же Словаци і Чехы суть найблизшыма народами.

Такыма традіціями суть наприклад, же презідент єдной або другой країны іде на першу навщіву якраз до Братіславы або Прагы, тото саме ся робить в рамках премєрскых посад, а надштандардность односин ясно цілы рокы декларовали і сполочны засіданя влад тых двох републік.

Як єм вже спомянув, тоты традіції, тоты односины, ниґда не порушыли ся, ани за такого премєра, якым быв Мечіар.

Фіцо ішов кланяти ся на гроб словацького комуністічного політіка Ґустава Гусака, котрый схвальовав окупацію із 1968-го року, вдяка котрій собі розбігнув велику карьєру.

Днесь уж досправды о тім мож писати лем в минулім часі. Чеській владі вчера перетік погар терпеливости, і по вшыткім, што робить нова словацька влада, на час перервали сполочны засіданя влад, а зрушыли і тото, котре мало быти найблизше, і котре уж было наплановане.

Загранічна політіка сучасной чеськой і словацькой влады має діаметрално іншы погляды, головно што до підпоры Україны. На тім бы не было нич чудне. Но влада Петра Фіалы уж просто стратила нервы з владов Роберта Фіца.

Клинчіком до труны была стріча словацького шефа діпломації Юрая Бланара із міністром загранічных діл Росії Серґейом Лавровом, котрый є на санкчных списках, і з котрым днесь нихто з цівілізованых країн не подасть собі руку.

Але то быв лем клинчік. Прагу розъїло і то, же Фіцо ішов кланяти ся на гроб словацького комуністічного політіка Ґустава Гусака, котрый схвальовав окупацію із 1968-го року, вдяка котрій собі розбігнув велику карьєру. З його меном є скапчана тверда чіжма – нормалізація, тырваюча 20 років, за котру є прямо одповідный як довгорічный ґенералный секретарь Комуністічной партії Чехословакії і чехословацькый презідент.

Але не іде лем о то. То суть два днесь чітательны пункты, ку котрым уж высловили ся і чеськы політіци. Но окрім них суть і далшы области, котры уж просто чеська сторона не хоче акцептовати.

Могли бы сьме то курто назвати „словацька суверенна загранічна політіка“, як то называть премєр Фіцо. Під тов крылатов назвов є жонґлованя меджі Выходом і Западом, тяганя капіталу із Западу, але позераня, якый час є в Москві, тихе підписованя вшыткого, на чім доїднать ся Унія, але на домшаній сцені перед своїм спектром копаня до вшыткых западных партнерів, і так далше.

Фіцо нашов куртшу драгу, котру му може завидіти і Мечіар. Чехам перетік погар по пару місяцях, што ани за Мечіара. І то є важна хвіля.

Нелем про чехо-словацькы односины, але і про словацькых політіків, котры днесь тримають власти, і котры собі думають, же грають в загранічній політіці добрый театер. І про єдных, і про другых. Ніт. Чехы уж на то пришли, же є то неподареный театер, і не хотять на нього смотрити. Є вопросом часу, коли то зроблять далшы.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Shutterstock.