Не сьме ображены

30. децембра 2014 року принесло україньске одділіня інформачного порталу анґліцького BBC розговор із Геннадійом Дзуренком, уповномоченым про вопросы етно-народностной політікы Україны. Актівіста і політолоґ Дзуренко быв до функції выбраный в році 2014 як одповідь на розмаїты выголошіня о утискованю народностных меншын, пише BBC.

Розговор із Дзуренком робив редактор Вячеслав Шрамовіч, котрый ся уповномоченого, міджі іншым, опросив і на русиньскый вопрос. Дзуренко, котрый іщі перед місяцьом в розговорі про Радіо Свобода не знав, што то є русиньскый рух і ці суть даякы Русины, бо, за його словами, быв в Ужгороді і не знав здобыти єдно телефонне чісло на Русинів, про BBC говорить, же досправды єствує рух Русинів, котры ся чують быти ображены зато, же їх нихто не вызнавать. Знова повторять, же на Україні не суть вызнаны і невызнаны народностны меншыны і кідь ся чуєш быти Русином, буди Русином, никому то не шарпать. Підкреслює і то, же Русины мають єднакы права як іншы меншыны, также не може быти бісіды о утискованю.

Но арґументація Дзуренка є збудована на воді. Покля в розмаїтых україньскых штатістіках знаме найти кількости різных народностных меншын выходячі з перепису жытелів у 2001 році, рахунок Русинів не найдеме майже ниґде. Де-ту бісідує ся лем о даякых 10-ох тісячів Русинів, котры ся приголосили в переписі. І кібы сьме брали тото чісло за реалне, што не є, є ту проблем другый. І напрік тому, же ся лем 10 тісяч людей приголосить ку Русинам, офіціална політіка Києва і різных „науковых“ іштітутів і їх робітників є така, же Русины суть лем субетнос україньского народа. То є причінов того, же Русины не мають єднакы права, як іншы народности, значіть Дзуренко не бісідує правду. Русины суть предці офіціално означованы за Українців і на основі того не мають таку підпору од державы, як іншы, вызнаны народностны меншыны. Посмотьме ся лем на підпору школ. Не єствує єдна русиньска школа і навчаня русиньского языка дотеперь было лем на добровольницькой роботі з фіначнов підпоров меценатів. В тім самім часі мають іншы народностны меншыны свої основны, середні школы ці одділіня на універзітах.

Дзуренко так само споминать автономію Русинів, што за його словами не є вопрос меншыновый, але вопрос політічной сістемы Україны. Не видить жадну причіну на таку автономію, головно по тім, што ся стало на Крымі. Дзуренко але забыв повісти, же вопрос автономії Закарпатьской области не є вопросом 2014 року, а року 1991, коли быв на тоту тему референдум. Правилно при тій темі споминать Крым, а забудать доповісти, же на основі того референдума Крыму автономія была дана, Закарпатьскій области ніт, хоць референдум быв платный і векшына людей голосовала за автономію Закарпатьской области. Навеце, сам споминать, же Русины одкликують ся на міджівойновый період і їх статус у Чехословакії, што є подля нього методолоґічна помылка, бо потрбіне є порівняти то зо статусом іншых меншын на Україні днесь. Зато є іщі раз релевантным вопросом на Дзуренка, кідь ся ку вшыткым Україна справує єднако, чого Крымачанам вынятковый статус даный по референдумі быв, а Закарпатцам ніт.

То, же Україна має уповномоченого про народностны меншыны, є позітівна вість, но добрі бы было, кібы то быв чоловік, котрый буде досправды занимати ся правами меншын, а не чоловік, котрый буде далше тискати політіку Києва проти Русинів. Русины ся не чують быти ображены, як твердить Дзуренко. Русины ся чують быти іґнорованы, українізованы і невызнаны. І арґументація Дзуренка нияк не обстоїть перед Европов.

Петро Медвідь

(Статя написана як коментарь Радіоновин русиньского высыланя Словеньского розгласу)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА