Навернутя ку ідеям

Хоць святкованя сторічніці заснованя Чехословацькой републікы офіціално закінчіли ся, Русины можуть святковати дакус довше. А ніт, в тім припаді не іде о юліяньскый календарь.

Хоць Чехословацька републіка была офіціално выголошена 28-го октобра 1918-го року, реалне здобываня контролі над теріторійов державы в граніцях, якы знаме в меджівойновім періоді, проходило дакус довше. Найвекшым вопросом была теріторія Русинів, котры аж в місяці май 1919-го року на Централній руській народній раді в Ужгороді дефінітівно договорили ся, же приступають на чехословацьку верзію свойой повойновой будучности і наслідно выбрали ся тото тлумачіти до Прагы, што было наконець потверджене мірнов конференційов.

Значіть, з русиньского погляду святкованя не кінчать. Навспак, кедь на нас братя Чехы і Словаци якось забывали почас тых офіціалных святковань, іщі все їм можеме вказати, же ту сьме, і же сьме ту были і перед сто роками. Но веце як даяке святкованя бы треба было мати на увазі штось інше.

Рішіня русиньской політічной репрезентації і наслідне просаджіня того рішіня у світі великой світовой політікы, было просаджіньом великых ідей, ідей о властнім місці посеред народів Европы, было перемінов снів русиньской інтеліґенції на реалность, котра дотуляла ся вшыткых – каждого, і простого чоловіка. На реалность, котра значіла дотеперь якбач найліпшы часы в русиньскій історії, хоць хыб было самособов много, і много обіцяного не выповнило ся. Но хыбы, тоты не были лем на боці Прагы, а і на боці нас самых і неєдности нашых політічных репрезентантів.

Є на місці вопрос: Ці іщі даколи пізніше, окрім періоду Першой републікы, Русинам подарило ся з таков силов вернути до гры, вернути ку великым ідеям і просадити їх? Правда, і кедь ся то може видіти іншак, вернули сьме.

Кедь у 1991-ім році засідав у Меджлабірцях 1-ый Світовый конґрес Русинів, мож бы го было в тім часі брати за воскресіня якойсь „Централной руськой народной рады“, котра уже в тім часі не рішыла теріторіялны справы, тоты нам в днешнім просторі Европы ани не суть потрібны, но навернутя ку великым ідеям то было. Предці вызнаня Русинів у вшыткых державах, в котрых жыють, і в котрых были під руков комуністічных режімів утискованы і властно вычерькнути з офіціалной мапы світа, што собі дав за ціль конґрес, є справа великой політікы і великой народной ідеї. І то ся подарило, аж на єден, київскый выняток. Ціль кодіфіковати русиньскый язык, є так само справов великой ідеї, але і справов політічного значіня. І то, хоць не подарило ся подля представ конґресу, кедьже до єдной нормы сьме дотеперь не пришли, ся так само подарило у веце державах з русиньскым населіньом. І могли бы сьме продовжовати. Тоты вшыткы цілі, встановлены конґресом в 1990-ых роках, были в тій сітуації єднако важны, як цілі, котры мала русиньска інтеліґенція на кінцю войны в іншій сітуації. Без цілів, котры дав конґрес, бы нас ту може не было.

Но діло в іншім. Хоць конґрес быв проґресівно наштартованый, часом його діялность зачала одходити од великых ідей, од „політічных“ ідей, з тым, же основным про нього мала стати култура. Єдине політічне ґесто, котре іщі конґрес знать зробити, є може так акурат жадати вызнаня Русинів на Україні, но і в тій справі уж існують люди, котры бісідують, же не треба провоковати, треба чекати. Вшытко ся порішыть. Я знам, такой, як найдеме чудотворьну палічку.

У 2019-ім році по многых роках вертать ся засіданя Світового конресу Русинів на Словакію, де быв і заснованый, хоць в тім часі то была іщі Чехословакія. Буде то почас сторічніці, як Русины Лемковины, Пряшівской Руси і Підкарпатьской Руси в рамках Централной руськой народной рады не бояли ся і зачали просаджовати великы ідеї. Свої сны хотіли мінити на реалность. Не подарило ся вшытко, но не зістали выстрашены і не просили лем о тото, жебы могли співати свої співанкы і робити фестівалы. Хотіли веце.

Найде по сто роках од Ужгорода і 28-ох роках од Меджілаборець конґрес одвагу знова вернути ся ку великым ідеям і зачне знова рішыти і важнішы справы, без котрых ся не годны сьме рушати дале, як за фестівалову сцену?

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА