Наша Марька прославила Русинів по цілім світі (Присвячено юбілею співачкы Марькы Мачошковой)

Красного жывотного юбілею ся 30-го марца дожыла наша перша співацька діва Марька Мачошкова, родачка із села Потічкы в Стропківскім окресі, довгорічна солістна нашого професіоналного колектіву ПУЛС в Пряшові. З колектівом перешла цілый світ і своїм прекрасным голосом і русиньскыма співанками прославила наш народ і богату културу.

Єй тіпічный оріґіналный голосок часто чуєме з розгласу і зо сцен многых фестівалів і розмаїтых културных подій. В 1964-ім році выступала з Державным орхестром народных інштрументів радія м. Брно і з Орхестром цімбалів Яноушка в Празі. М. Мачошкова є челнов популарізаторков русиньской народной музики і співу нелем в Пряшівскій области, але і по цілій бывій Чехословакії. З нагоды єй округлого юбілею мав быти в Пряшові 22-го апріля концерт під назвов Минули ся мої рочкы, минули (текст із єдной єй співанок), котрый про сучасну сітуацію шыріня пандемії ся одкладать. Но холем такым способом – через нашы новинкы – єй посыламе щіры слова подякы за єй ціложывотне співацьке майстерство і за велику радость, котров нас і днесь докаже розвеселити а притім все оставать сама собов.

Хто бы не познав єй співанкы

Кедь ня моя мамка першый раз повила, та мі до колыскы голос вымолила… Такый  текст співать у єдній з новішых русиньскых співанок наша найвызначніша співачка Марька Мачошкова (автор співанкы Ладіслав Мацко зо Свідника). Мі ся так явить, же то є і величезна правда, думам на споминану співанку, і же сам Господь Бог стояв при родній русиньскій колысочці нашой Марькы в Потічках і досправды обдаровав єй такым прекрасным тоненькым і про ню тіпічным голоском, котрый ся до днешнього дня не подарило нагородити ці  переконати жадній русиньскій співачці, хоць їх маме невроком.

Хто бы не познав такы Марькіны співанкы, як наприклад Заспівайме собі двома голосами, Коли-м была мала, мала, Пила я палінку, Ей, гой, тілі, тілі, Мам я мужа фуяроша, Ей, Янічку за водов, Ой заграла музика, музиченька, Ходила я по садочку, Ой на плаю, Ей, Іване. Іване і много, много  далшых. Доволю собі повісти, же не познам чоловіка, котрый мать в голові і сердці русиньскы співанкы, якый бы не познав вшыткы співанкы, котры за свій жывот співала наша Марька, котра уж в році 1985 была оцінена як Заслужена умелкыня Чехословакії.

Ниґда не забывать з якого є роду

Народила ся наша співачка Марька на тот світ 30-го марца в 1940-ім році в селі Потічкы у деревянім корытку, як то даколи было на селі.  Як сама повідать, найвекше богатство дістала од своїх небогых родічів, котры єй даровали жывот і научіли, як треба на тім світі честно жыти. І зато ниґда і ниґде не забывать з якого є роду, де выростала в обычайній ґаздівскій родині, де зо сестров ходила пасти коровы, грабала сіно, копала бандуркы… Нелегкый жывот на русиньскім селі  мала і мать у своїй памяти і по одході до Пряшова.

Памятный конкурз до ансамблю

На конкурз до ансамблю привів єй отець. Доднесь на тот час свого жывота не забывать і споминать. На конкурзі быв цілый хор ансамблю – може веце як 40 людей.

„Отворили ся двері, де пришов такый красный чорный чоловік. Попросив ся, хто пришов на конкурз, ці не тот (думав на мого няня). Няньо повів, же пришло моє дівчатко. Днука вошов няньо і я. Закликали нас ку клавіру. Тот чорный пан ся ня попросив, ці знам співати. Я лем плечами кывла, же я не знам, ці знам співати і він мі повів, жебы єм дашто заспівала. А я зачала співати свою співанку Падать дождь, падать дождь на суху мураву, пан мі все повідав, жебы єм співала высше і высше. А кедь уж было так высоко, же єм дале не могла, няньо ня напоминав, жебы єм грубше співала. Пан на ня попозерав, джмуркнув на ня і повів, жебы єм ішла на ходьбу а потім ня закличуть. Онедовго ся отворили двері, а чорный пан ся ня опросив, же коли можу наступити. Я повіла, же завтра. В тім часі ішли по ходьбі танечніці небарз облечены, а няньо так чудні на них попозерали і мі повіли: „Марьо, тебе якбач не приймуть, бо ты ани дітина, але ани жена.“ Но повіли вырок, ці мі буде дость 800 корун плат, а я собі подумала, ой, Боже мій, Боже, якы то великы грошы.  Пришла єм домів, мама мі через ніч ушыла ночну кошулю, бо до того часу єм мала лем оплічко. А рано ня няньо зясь одвезли на возі до Стропкова, а мі гварять, Марьо, ту маш 50 корун. З того єм 28 заплатила за автобус, остало мі 22. Няньо думали, же такой дістану тых 800 корун, што мі было обіцяно. А так єм тыждень жыла з тых 22 корун. Все єм собі купила білу каву і штверть білого хліба. Нашла ся єдна добра душа, Анна Бірчакова, котра мі купила листкы на обід.“ І такы зачаткы жывота в ансамблі мала Марія Мачошкова.

Перша премєра – Заспівайме собі двома голосами

„На першій премєрі єм співала співанку Ю. Костюка Заспівайме собі двома голосами. Было то у 1957-ім році в Театрі Йонаша Заборьского в Пряшові. Быв повный театер людей. Як єм доспівала тото моє соло, быв великый аплавз, од котрого ся мі підламовали ногы і затмило ся мі перед очами. Тілько народа я іщі не виділа в салі і такы аплавзы я іщі ниґда не зажыла. Я потім втекла за портал, а пан Костюк мі руков указовав руков, жебы єм ся ішла поклонити, але я кывала головов, же не іду. Він пришов за мнов і одвів ня назад на сцену, де єм ся зясь кланяла. Далшым чоловіком, якый мі поміг, то быв Юрій Цімбора,“ – споминать на зачаткы свойой співацькой карьєры наша русиньска звізда Марка Мачошкова. Єй далшу карьєру вшыткы знаме і кланяме ся єй красному співу. Марько наша, на многая і благая літа і дякуєме за твій спів.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА