В грудни/децембрі 2019 р. в Сербіі выдане было полне тлумачыня Святого Писма до русиньского языка (в бачваньскым языковым стандарді). Як пишут редакторы, книга вышла на памятку здвыгы Апостольского Еґзархату на рівен Єпархіі св. Миколая і як спомин 100. річниці основаня Русиньского Нацийонального Просвітнього Дружства. На выданю стоіт імпріматур владыкы Георгія Джуджара. Святе Писмо до русиньского языка переложыли братя проф. Янко Рамач і Михал Рамач.
В 2006 р. вышол в Сербіі переклад Нового Завіту в чест основаня Апостольского Еґзархату для грекокатоликів в Сербіі і Чорній Горі. Працы над тлумачыньом тырвали три рокы, а тлумачыли: о. Тадей Войнович, Михал Рамач і Янко Рамач. Як написали авторы: «книжка выходит протягом понтифікату Бенедикта ХVІ, в чест 410. річниці Берестейской і 360. річниці Ужгородской Уніі.
![](https://www.lem.fm/wp-content/uploads/2020/02/skanowanie0082-520x767.jpg)
В 2002 р. отец Михал Холошняй прирыхтувал русиньскій молитовник «Миръ Всѣмъ». Выдала го грекокатолицка парохія Рождества Пресвятой Богородиці в Дюрдьові з благословліньом владыкы крижевецкого Славомира Мікловша.
![](https://www.lem.fm/wp-content/uploads/2020/02/44-520x763.jpg)
Во східніх церквах, серед славяньскых народів хоснує ся доднес переклады св. Кірила і Методия м.ін. Євангелиі, Апостола, Требника, Октоіха ци Часослова, котры были тлумачены з грецкого на старославяньскій язык. Тоты переклады, якы столітями мали ріжны редакциі, хоснує ся уж близко 1200 років. Кірилометодийскы переклады сут в більшости незрозумілы, зато єст природна потреба тлумачыти до сучасных языків, до материньскых бесід вірных.
Католицка Церков постуляты хоснувати в літургіі поєдны нацийональны бесіды зробила законом в постановах Другого Ватиканьского Собору, в конституциі про святу літургію – Sacrosanctum concilium, де пише ся про «дозволіня хоснувати материньскій язык… головно в чытанях і в молитвах… і тых частях одправы, котры приналежат вірным…».
Серед Русинів в Бачці і Сремі систематичне выдаваня реліґійных текстів та іх печатаня в русиньскым языку зачало ся перед великом войном, за часів владыкы Діонізия Нярадія. Владыка Нярадій написал по русиньскы веце як десят книжок і брошур на реліґійны темы. В меджевоєнным періоді реліґійны і паралітургічны выданя выходили завдякы діяльности Русиньского Нацийонального Просвітнього Дружства, прим. «Вертеп» (1937 р.), «Коляды або пісні на Рождество Христове» (1937 р.) і «Молитвенїк за руски дзеци» (1938 р.).
По другій світовій войні головны заслугы для пошырюваня русиньского языка в Югославіі мали о. Михал Макаі, парох з Руского Керестура, котрый шторік выдавал «Християньскы календарі», а в 1965 р. выдал катехізм «Моя віра», молитовник «Отче наш» (1970 р.) і книжочку «Закон Божый» (1975 р.). Дальшы великы заслугы для розвитку русиньского языка в літургічным просторі мал о. Роман Мызь. Хоц приналежал до украіньской етнічной ґрупы, то дотримувал русиньскій язык і шанувал нацийональну русиньску достоменніст вірных. Был він автором більше як 50 книг, в тым чыслі двох томів біоґрафіі грекокатолицкых священників: «Священїки Осєцкого викарията», лексиконів християньской термінолоґіі ци істориі парохіі, як тіж підручників для студентів богословіі. Основал русиньскоязычный християньскій часопис «Дзвоны».
![](https://www.lem.fm/wp-content/uploads/2020/02/skanowanie0148-520x760.jpg)
На Карпатскій Руси переклады літургічных текстів до русиньского языка были започаткуваны уж в ХVІІ ст., од выданя «Учительное Євангелиє» Теофіля з Высочан, пак євангелиі тлумачыли о. Яворскій і о. Штефан Рыхвалдскій з Рыхвалду (1666 р.). В 1734 р. был выданый «Богословник», але найбільше популярным текстом, котрый занимал дослідників і языкознавців, был переклад Псалтыря Давидового з 1736 р., котрый зробил парох з Камяной при Ґрибові – о. Іван Прислопскій.
В другій половині ХІХ ст. русиньска церковна література была писана в язычію. Друкуваны были товды тексты казань, пастырскы посланя і теолоґічны трактаты. Найвекшу ролю в пошырюваню церковной літературы в тамым часі мали галицкы часописы і церковны календарі, прим. «Рускій Сіонъ», «Богословскій Вѣстник» і «Церковный Востокъ».
Велику роботу не лем над перекладами, але і іх хоснуваньом, вводжыньом до хоснуваня серед вірных має на Пряшівщыні Общество св. Йоана Крестителя, котре было основане іщы в 1862 р. о. Александром Духновичом. Головна робота общества то християньскє выхованя і выдаваня духовной літературы, книжок, календарів, молитовників, утримуваня церковнославяньского обряду з русиньскым материньскым словом та пошырюваня русиньскых церковных традиций. Общество св. Йоана Крестителя друкує квартальник «Артос» і «Грекокатолицкій русиньскій календар». Але найважнійша робота членів общества, серед котрых векшына то священникы, то літургічны тлумачыня на русиньскій язык. Дотепер были выданы і схвалены церковныма властями м.ін. Тетраєвангелиі, Апостолы на неділі і свята, Малый требник – Погріб і Парастас, Недільна вечырня, Літургія наперед посвяченых дарів, Молебен, вечырня і утреня. Дальшы книгы чекают на схваліня, а тлумачены сут Псалмы.
На самым початку русиньского одроджыня, по занепаді комунізму, в 1992 р. Русиньска Оброда в Чехословациі выдала «Малый ґрекокатолицькый катехізм про русиньскы діти», котрый зробил о. Франтішек Крайняк.
На фоні активности і заавансуваной роботы над русиньскоязычныма тлумачынями літургічных текстів в Сербіі і Словациі найгірше дотля має ся ситуация в Польщы і Украіні. А кєд іде о популяризацию і хоснуваня русиньского языка і схваленых і доступных літургічных текстів, то поєдны представникы і єрархія Украіньской Грекокатолицкой Церкви в Польщы явно ставлят ся ворожо до респектуваня языковых прав своіх вірных Лемків.